Сьогодні я хотів би від щирого серця привітати з Днем народження одного з найцікавіших політиків сучасності, прем’єр-міністра Ізраїлю Біньяміна Нетаньягу!

Він – дуже знакова особистість для усього Ізраїлю, тож я хочу розповісти вам його історію, сповнену злетів та падінь.

Народився майбутній політик у відомій родині. Батько Біньяміна був особистим секретарем співзасновника держави Ізраїль Зеєва Жаботинського (який був родом з Одеси, до речі). Бенціон Нетаньягу був надзвичайно розумним чоловіком, професором історії. Обличчя брата Біньяміна, Йонатана Нетаньягу, теж знайоме кожному жителю Ізраїлю. Він Герой країни, загинув у легендарній операції «Кульова блискавка» у 1976 . Тоді ізраїльські військові рятували життя заручників в аеропорту Уганди. Та армія не була чужою і для самого Біньяміна. У 1967 він пішов служити, потрапив до елітного диверсійно-розвідувального підрозділу, яким пізніше почав командувати його брат - Саєрет Маткаль. Обидва брати у 1973, під час Війни Судного дня, захищали Батьківщину в Ізраїлі. Беньямін для цього навіть кинув університет у США. Брати брали участь в найзапекліших боях на Голанських висотах.

Після завершення бойових дій Біньямін Нетаньягу повернувся до Америки, отримав вищу освіту і приїхав працювати у Ізраїль. Щоправда, тоді він був дуже далеким від великої політики: звичайним менеджером меблевої компанії. Та його настільки хвилювала боротьба проти тероризму, що малими кроками, завдяки участі у різноманітних конференціях, він наблизився до своєї мрії.

Усе – через чудові ораторські навички. Його перші виступи підкорили усіх. Тоді він засуджував прем’єра Іцхака Рабина, який домовлявся із Ясіром Арафатом і уклав мирні угоди у Осло. Він був радикальним противником цього, був настільки злим, що називав таке рішення «новим Голокостом».

Не дивно, що чудовий оратор, розумний чоловік та колишній військовий легко завоював симпатії ізраїльтян. Поговорюють, його першою кампанією займалися американські політтехнологи, які й допомогли створити образ різкого і прямолінійного політика. Він приніс Біньямінові перемогу на перших прямих виборах прем’єр-міністра у 1996. Хоча суперник був йому «не по зубах» - сам Шимон Перес.

Нетаньягу, попри свої погляди, пішов на територіальні поступки Ясіру Арафату, та їхній мир був не тривкий. Дехто вважає – це через забудову нового єврейського району Хар-Хома, що знаходиться на пагорбі, який палестинці вважали своїм. Інші – що причиною став теракт у тель-авівському кафе, відповідальність за який узяв на себе ХАМАС. Але факт залишається фактом – перше прем’єрство Нетаньягу завершилося перевиборами. У яких він програв.

Здавалося б – це кінець політичної кар’єри. Та Біньямін повернувся у крісло прем’єра, бо недовиконав свою власну місію. Біньямін Нетаньягу завжди мав гігантські амбіції, головна з яких – увійти в історію Ізраїлю так само, як Давид Бен-Ґуріон. І якщо зовнішня політика нинішнього прем’єра може викликати питання, те, його вклад у розбудову економіки Ізраїлю – безцінний.

На мою думку, українським урядовцям варто брати приклад з Нетаньягу, бо він, як ніхто інший, знає, як керувати країною у часи війни. Наведу вам дуже сильну цитату прем’єр-міністра, яка описує положення справ не лише Ізраїлю, а й України, якщо змінити назви країн: «Ні Вавилон, ні Рим не мають представників у ООН, так само, як тисячорічний Рейх. Цих, здавалося б, непереможних імперій, вже не існує. А Ізраїль живий».

Я дякую Біньяміну Нетаньягу за його патріотизм та жагуче бажання боротися за свій народ і його права. Українці, звертайте увагу саме на ці якості політиків, бо якщо вони ставлять народ над своїми інтересами – країну чекає світле майбутнє.