За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, щороку у світі кількість сліпих людей збільшується на 1 мільйон, кожні 5 секунд у світі втрачає зір дорослий, кожну хвилину – дитина.

В Україні, за офіційними даними, тих, хто має серйозні вади зору – від 70 до 100 тисяч. Усі вони щоденно стикаються із проблемами працевлаштування, навчання, проведення вільного часу.

Українські реалії не пристосовані для людей із вадами зору: наші інфраструктура, транспорт, установи, будь-який магазин або навчальний заклад не дозволяють вільно користуватися ними. Відповідно, незрячі люди дуже часто просто замкнені в обмеженому просторі, повністю залежні від інших та не мають змоги користуватися простими «благами цивілізації». Вчені говорять, що за допомогою зору людина отримує 80% інформації про навколишній світ, орієнтується та пізнає життя. Уявіть, як повинна пізнавати цей світ дитина, яка його не бачить? Так, їй потрібні спеціальні сучасні засоби для цього, а у нас діти навчаються за книжками, які випускалися ще за царя гороха.

Натомість, ізраїльські винахідники роблять усе, аби допомогти людям із подібними проблемами. Вони розробили спеціальний прилад, який кріпиться на окуляри, розпізнає об’єкт та передає людині інформацію про нього голосовим повідомленням. Називається цей помічник OrCam. Все що потрібно для його роботи – натиснути на кнопку чи зробити помітний жест, і диво-окуляри зроблять моментальну фотографію, проаналізують її та в аудіо форматі розкажуть, що людина бачить перед собою. Таким чином незряча людина може фактично читати будь що, розпізнавати колір світлофору без сторонньої допомоги, визначати номер громадського транспорту і багато-багато іншого.

До речі, міністерство освіти Ізраїлю планує запровадити OrCam в усіх школи, які цього потребують, аби допомогти дітям із вадами зору. Вартість одного пристрою чимала - біля $2500, але, безумовно, він вартує цих грошей. Він «говорить» івритом, англійською, німецькою, іспанською та французькою.

Сподіваюсь, Україна вже скоро піде тим самим шляхом, та робитиме усе, аби життя людей з фізичними обмеженнями було легшим, а не складнішим. Раджу своїм читачам частіше звертати увагу на тих, хто справді цього потребує. В нинішніх реаліях навіть не усі світлофори обладнані метрономом, що допомагає незрячим переходити дорогу. То ж зайвий раз допомогти їм на переході, у магазині чи транспорті – це наш з вами обов’язок.