Друзі!

Друзі, сьогодні ввечері в Ізраїлі розпочинається Йом ха-Зікарон. Це – День пам’яті загиблих у війнах Ізраїлю та жертв терору. У цей день вшановують пам’ять військових ЦАХАЛу, поліцейських, представників служб безпеки, бійців підпільних організацій, які віддали свої життя за країну, її незалежність та спокій. А також тих, хто загинув у терористичних атаках.

Цей день припадає на 4 іяра, траурні події за єврейською традицією починаються звечора, коли наступає новий день. Дату обрали не випадково. 4 іяра 5708 року за єврейським календарем (13 травня 1948 року) захисники провінції Гуш-Еціон були жорстоко вбиті і ніколи не дізналися, що всього через 10 годин буде проголошено незалежність Держави Ізраїль.

О 20:00 в Ізраїлі пролунає сирена. Під її звук у траурному мовчанні завмирають усі, зупиняються машини та транспорт, люди мовчки стоять або моляться в пам’ять про своїх відважних співвітчизників.

Офіційна церемонія проходить біля Стіни Плачу на Храмовій горі у Єрусалимі. Тоді ж прапор Ізраїлю приспускають на знак трауру.

Друга сирена звучить об 11 ранку. Вона лунає дві хвилини і ізраїльтяни знову стоять мовчки та думають про тих, кого втратили та ким пишаються. Уявіть, навіть якщо люди їдуть потягом і не чують звук сирени, у відповідний час машиніст зупиняє його, а всі люди могли піднятися зі своїх місць та вшанувати пам’ять загиблих.

Після ранкової сирени розпочинаються траурні заходи, люди навідують загиблих на кладовищах.

Найголовніше – в Ізраїлі немає «безіменних» загиблих. Держава не тільки точно знає, скільки людей загинуло, а й намагається зробити усе, щоб імена цих людей пам’ятали усі співвітчизники. Мені здається, це надзвичайно важливо. Бо люди – це не черговий «+1» у статистиці втрат, це життя, родини, історії. Вони мають жити у нашій пам’яті. Я вважаю, що українці мають чинити так само, зважаючи на ситуацію на Донбасі.

Вже на наступний день Ізраїль святкуватиме День незалежності і проведення Дня вшанування пам’яті загиблих у війнах Ізраїлю та жертв терору у його переддень має глибокий символізм. Таким чином ізраїльтяни ніколи не забувають, якою ціною далася країні незалежність. Юні військові приносять клятви захищати Батьківщину на могилах тих, хто віддав за неї життя. Це надзвичайно сильна та важлива традиція, яка дозволяє стверджувати, що подвиг відважних ізраїльтян ніколи не буде забутий.

Вічна шана.