Друзі!

 Цього дня у 1913 році помер видатний український письменник Михайло Коцюбинський. Його творчість незабутня – оригінальна, новаторська, сповнена любові та розуміння до людей. Коцюбинський був великим прозаїком європейського рівня.

Михайло Коцюбинський народився у Вінниці. Його батько був звичайним державним службовцем, працьовитим, але непокірним до несправедливості. Він часто міняв роботу через запальний характер, сварився із керівництвом. Мати Коцюбинського дуже любила його, вкладала у виховання усю душу.

Згодом родина Коцюбинських залишила Вінницю, і переїхала жити в село, а потім у місто Бар. Тут в 1875 році Михайло пішов у початкову школу. Де одразу відзначився – завдяки своєму непересічному розуму та вмінням. Пізніше Михайло навчався у духовному училищі у Шаргороді. Йому було усього 12, коли він закохався у 16-річну дівчину. Тоді, щоб привернути її увагу, Коцюбинський вирішив стати «великою людиною» і з десятикратною силою накинувся на книжки. Його улюбленими письменниками були тарас Шевченко та Марко Вовчок, вони надихнули Коцюбинського стати на творчий шлях. Його талант одразу помітили вчителі – про Михайла казали: «Будемо мати свого літератора». Та тоді ніхто не уявляв, якого рівня буде цей великий письменник.

Після закінчення семінарії Михайло мріяв вступити до університету, але мрія не здійснилася. Родина опинилася у матеріальній скруті: батько часто міняв роботу, мати втратила зір, сам Михайло був змушений давати приватні уроки аби бодай якось підтримувати сім’ю. За кілька років батько помер, тому Михайло був єдиним, хто піклувався про всю родину.

Але Коцюбинський продовжував вчитися, і завдяки самоосвіті склав іспит на народного учителя при реальному училищі у Вінниці. Через прихильність до самостійницьких ідей, Коцюбинського взяли на облік жандарми. У його квартир було кілька обшуків, а сам Михайло потрапив під тимчасовий нагляд.

Тому з Вінниці Коцюбинський виїхав у село Лопатинці, де працював репетитором дітей бухгалтера цукрозаводу. Там він і вивчав селянське життя, образ якого вималювався у його творчості.

Перший твір Михайла «Андрій Соловійко, або Вченіє світ, а невченіє тьма» критики не схвалили. А от вірш «Наша хатка», який опублікував львівських дитячий журнал «Дзвінок» у 1890 році навпаки став точкою відліку в успішній кар’єрі Коцюбинського. У Львові Михайло познайомився з Іваном Франком, домовився із виданнями про публікацію творів. Тоді ж вийшли його оповідання про дітей «Харитя», «Ялинка», «Маленький грішник», «П'ятизлотник», повість «На віру», притчі та багато інших майстерних творів.

Через певний час Коцюбинський приїхав до Чернігова. Там він зустрів кохання свого життя – на рік старшу бібліотекарку Віру Дейшу. Один із друзів Михайла запросив його на "український гурток", там була й Віра. Цікава дівчина із не менш цікавою історією: донька збіднілих дворян, яка провела півроку у варшавській в'язниці за приналежність до лівої молодіжної організації. Після від’їзду письменник рахував дні до нової зустрічі і згодом освідчився Вірі. Пара одружилася, придбала будинок у Чернігові, куди згодом переїхала Михайлова матір та одна з сестер. Він натомість був змушений працювати в інших містах. А у Чернігові, тим часом, на світ народився первісток Коцюбинського – Юрасик. Через те, що Михайла аж надто тягнуло додому, він навіть пережив неврастенію. Але минув час і він врешті отримав місце у Чернігівській земській управі.

Взагалі дітей у Михайла було четверо: Юрій, Оксана, Ірина та Роман. Батько був гарним прикладом для дітей: надзвичайно талановитий та розумний, він знав дев'ять іноземних мов, серед яких грецька, кримськотатарська та циганська.

У 1911 році «Товариство прихильників української науки і мистецтва» призначило Михайлу Коцюбинському довічну стипендію у розмірі 2000 рублів на рік, щоб він міг звільнитися від служби і віддатися мистецькій роботі. Але його надзвичайно мучили хвороби: астма і туберкульоз. Задля того, щоб вилікуватись, Коцюбинський їздив на острів Капрі. Там він зустрічався з Максимом Горьким, взимку 1911-1912 навіть жив у нього і написав там свої відомі твори «Коні не винні» і «Подарунок на іменини».

Чудовий письменник помер навесні 1913 року. Похований на Болдиній горі в Чернігові на правому березі Десни.

Друзі! Михайло Коцюбинський – справді великий український письменник. Думаю, кожен з вас знає та щиро любить якийсь з його невмирущих творів, чи то «Тіні забутих предків», «Intermezzo», «Fata Morgana» чи якісь інші. Тому згадуйте та шануйте цього талановитого автора!