Друзі!

Сьогодні світ відзначає Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів.

День обраний не випадково – саме 11 квітня 1945 року американські війська звільнили полонених концтабору Бухенвальд. Але ті до цього встигли підняти інтернаціональне повстання проти гітлерівців! У березні 1945 німецьке командування й основна частина охорони втекли з табору, бо боялися, що їх схоплять американські війська. Цим скористалися ув’язнені і влаштували бунт, внаслідок якого змогли захопити Бухенвальд. Разом з тим, у квітні 1945 року були звільнені також в’язні Міттельбау-Дора (11 квітня), Берген-Бельзена (15 квітня), Заксенхаузена (22-23 квітня), Дахау (29 квітня), Равенсбрюка (30 квітня).

Вперше концентраційні табори як засіб для знищення ідейно невірних людей почали застосовувати у березні 1933 року, коли був відкритий концтабір у Дахау. Це перший концтабір, що підпорядковувався СС - Захисним загонам Націонал-соціалістичної німецької робітничої партії. Усі інші тоді існуючі концтабори підпорядковувались СА. Але після того, як формування втратило свій вплив, воно втратило і владу над концтаборами. Кульмінацією існування цих страшних утворень стали роки війни, коли концтабори перетворилися на «фабрики смерті».

Усього на території Німеччини та окупованих нею країн діяло понад 14 тисяч концтаборів, гетто та тюрм. В них утримували більше 20 мільйонів людей з 30 країн світу. За зізнаннями есесівців, полонений, що жив у концтаборі менше року, приносив гітлерівцям півтори тисячі рейхсмарок прибутку.

За 12 років у концтаборах знищили майже 12 мільйонів людей. З них – приблизно 2 мільйони дітей.

Друзі! Ми маємо пам’ятати тих, хто загинув та тих, хто спромігся вижити у концтаборах. Біографії таких людей – найкращий приклад мужності для майбутніх поколінь. Сьогодні у багатьох країнах відбуваються різноманітні заходи, люди приносять квіти до могил жертв концтаборів. Колишні в’язні зустрічаються, згадують загиблих, діляться історіями. Я певен, подібне ніколи не може повторитися в історії людства. Саме тому ми маємо пам’ятати про ці страшні події, шанувати людей, яких ми втратили, підтримувати тих, хто вижив і досі знаходиться поряд з нами.