Друзі!

Друзі! Цього дня 208 років тому народився Микола Гоголь – відомий український письменник, який створив такі невмирущі твори, як «Вечори на хуторі біля Диканьки», «Тарас Бульба», «Вій» та інші. На жаль, постать Миколи Гоголя і зараз викликає суперечки. Росіяни вважають його класиком російської літератури, українці – засуджують через те, що писав російською мовою. Та попри це є речі, яких не перекреслити: те, як Гоголь зумів зобразити світ очима українця, такий, який він бачив навколо, з усіма національними особливостями та історичними аспектами, фольклором і українським духом. Судити зараз, коли століття минули, надзвичайно важко, та на честь відомого письменника у день його народження варто пригадати деякі цікаві факти, які підтверджують, що він любив свою Батьківщину.

Інтерес до театру та культурного життя у Миколи Гоголя виник ще у дитинстві. Все завдяки батькові – Василю Панасовичу. Він був чудовим оповідачем, а найголовніше – писав п’єси для домашнього театру українською мовою. На жаль, батько Гоголя помер, коли хлопцю було усього 15 років.

Бабуся Миколи Тетяна Семенівна теж докладала зусиль для того, щоб хлопець ріс освіченим, вивчав та любив мову. З її подачі він захопився збиранням українських народних пісень, прислів'їв та приказок, готував матеріали до українсько-російського словника.

Вже під час навчання у гімназії Гоголь зацікавився українською історією, вивчав звичаї, обряди та народну творчість. Вивчав народні особливості просто з життєвих ситуацій, які пізніше описував у своїх творах.

Велика мрія Миколи Васильовича, здається, вирішила усю його долю. Він хотів бути по-справжньому корисним для людства, хотів змінити світ своєю літературою. І обрав шлях, який зараз дехто не розуміє, але на той момент він був очевидним: Гоголь переїхав до Петербургу з чіткою метою стати відомим та успішним письменником. Жив він там бідно, працював чиновником.

Микола Гоголь дружив із професором Михайлом Максимовичем, хотів викладати у Київському університеті і писав йому такі листи: «Я захоплююся заздалегідь, коли уявляю, як закиплять труди мої в Києві. Там скінчу я історію України й півдня Росії і напишу всесвітню історію. А скільки зберу там легенд, повір'їв, пісень! Якими цікавими можна зробити університетські записки, скільки можна умістити в них подробиць, цілком нових про сам край!» У листуванні з Максимовичем Гоголь називав українську «нашою» мовою.

Після прем’єри п’єси «Ревізор» Микола Васильович поїхав закордон. В Італії написав перший том «Мертвих душ». Дисидент Євген Сверстюк розповідав: «У 1846 році, коли він перебував у Карлсбаді (Карлови Вари), Гоголь записав у гостьовій книзі, „Nicolas de Gogol, Ukrainien, etabli a Moscou“ (Микола Гоголь, українець, що мешкає в Москві)…Такі факти, мало відомі, так як російські літературні критики та історики не хочуть розкрити їх.»

У 1848 році Микола Гоголь повернувся до Російської імперії. Там почав працювати над другим томом «Мертвих душ», який, за відомою радянською версією, спалив. Останні роки життя Гоголя містять більше загадок, аніж відповідей. Існує декілька версій його смерті, починаючи від поховання у стані літургійного сну до «залікування до смерті». Єдине, у чому версії збігаються – перш ніж залишив цей світ, Микола Васильович довго перебував у депресії від того, що так і не зміг виконати головну місію свого життя. Якою вона була – знав тільки він.

Яр Славутич, поет, перекладач та професор Альбертського університету говорив про Гоголя так:

«У письменника формується нова місія — посланництво від імені поверженої в рабство Батьківщини… Він виконав свою місію засобами російської мови блискуче… Українець зробив величезний внесок у сусідню літературу, а подяки жодної». Тож давайте сьогодні по-іншому поглянемо на постать Миколи Гоголя – видатного українця, який залишив свій слід в історії літератури назавжди!