Друзі!

14 років тому у Іраку загинув український відеооператор Тарас Процюк. Він саме знімав бойові дії армії США з балкону свого номеру у готелі «Палестина», який був осередком роботи ЗМІ, коли в нього вистрелив танк. Тарас Процюк та його колега – іспанець Хосе Коусо отримали смертельні поранення, від яких і загинули. Тарасові було 35 років.

Тарас Процюк народився 16 січня 1968 року в Івано-Франківську. Навчався у кількох вищих навчальних закладах, але жодного не закінчив. Уявіть, з Космічної академії у Ленінграді його вигнали через український націоналізм – наказом міністра оборони! Він малював українські паспорти для своїх друзів.

Потім Тарас Процюк почав знімати. Він побував у різноманітних гарячих точках: Афганістан, Кашмір, Югославія, Чечня, Нагірний Карбах, Придністров’я, та інших.

У Сербії його визнали персоною нон-грата, але він все одно поїхав туди знімати і потрапив у в’язниці. У Чечні відеооператор отримав контузію, але втік з лікарні, аби продовжувати роботу. Ця людина настільки горіла своєю справою і любила її, що віддавала себе повністю, не боялася небезпеки. Тому він і працював у кращому світовому інформаційному агентстві «Reuters». Коли Тарас Процюк їхав на зйомку, можна було зі стовідсотковою точністю сказати, що світ побачить правдиві та ексклюзивні кадри з найгарячіших точок.

У кожній країні українець не лише заводив нових друзів, а й вивчав мови. Вільно розмовляв українською, російською, польською, англійською, сербською, хорватською мовами та фарсі.

В Україну він частіше приїздив, аби відпочити та провести час із родиною – дружиною Лідією та сином Денисом. Але коли тут відбувалися найважливіші події, він також повертався до праці. Активно висвітлював громадянську акцію «Україна без Кучми» і надавав свої відеоматеріали українським телеканалам, які не могли через цензуру знімати відеозаписи цих подій й об'єктивно їх висвітлювати.

Вічна пам’ять Тарасу Процюку – талановитому відеооператору, відважному чоловіку та мужньому громадянину. Україна має пам’ятати таких людей!