Друзі!

Цього дня у 1895 році народився Лазар Йосифович Вайсбейн, якого ми з вами знаємо під гучним та дуже відомим ім’ям – Леонід Утьосов.

Перший український джазмен, відомий співак та талановитий кіноактор народився в Одесі. Здається, саме лише місце народження зіграло велику роль у подальшому житті хлопця, якого вдома ласкаво називали Льодечкою. Родина була багатодітною, утім сина змогли віддати у приватне комерційне училище Файга. Вгадайте, хто став єдиним учнем за всю історію існування навчального закладу, якого виключили через «вільнодумну поведінку»? Лазар Вайсбейн.

Тоді він вирішив не чекати батьківського гніву і просто втік з мандрівним цирком, який саме гастролював Україною. Взяли його через те, що Лазар вмів писати – інші артисти театру були безграмотними, а Вайсбейн міг оформити афішу. Хлопець швидко вивчився цирковим секретам і став гімнастом, ходив по канату під самим куполом без страховки. Лазар часто жартував, що удача на його стороні, бо в нього немає ані родини, ані статків. Та відчайдушний хлопець швидко знайшов собі наречену. Від мандрівного життя Вайсбейн захворів, а у місті Тульчин познайомився із дівчиною на ім’я Ганна Кольба. Родина дівчини прихистила артиста, вилікувала його і, звісно, звикла. Красуня мала придане – 100 карбованців, портсигар та срібний годинник. Лазарю було усього 15 років, але він зачарував дівчину, обіцяв їй весілля та любов до скону. Напередодні весілля взяв у майбутньої тещі один карбованець сімдесят копійок у борг і… вирішив повернутися до Одеси. Ніби-то за батьківським благословенням, але правда така – більше він не повернувся і на листи дівчини не відповідав.

У 1912 році влаштувався в Кременчуцький театр мініатюр. Там він і вигадав свій відомий псевдонім. З тих пір хлопця знали як Леоніда Утьосова. Під ним він продовжував виступати і в інших театрах, зокрема, у Великому та Малому Рішельєвському театрах в Одесі, Херсонському театрі мініатюр, пересувному театрі мініатюр «Мозаїка».

Якось, відпочиваючи після виступу у кафе на Хрещатику він побачив дівчину, яка співала циганські романси. Утьосов вирішив пригостити її і запросив красуню до столу, хоча для нього цей вчинок був великим винятком. Дівчина погодилася, та попри те, що Леонід запропонував обрати все, що їй заманеться, замовила страву за карбованець і сімдесят копійок. Мовчки з’їла, а після підвелася і промовила: «Я — Ганна, ваша наречена. Ви були винні карбованець сімдесят моїм батькам, вважайте, тепер розрахувались».

Утьосов справді був одеським серцеїдом – у Одеському театрі мініатюр він познайомився з манекенницею, яка була жінкою поліцейського пристава. Той дізнався про стосунки і Утьосову довелося втікати. Він переїхав у Херсон. Там познайомився із своєю майбутньою дружиною – Оленою Голдіною. Їй не було де жити, тож Леонід прихистив молоду жінку. Незабаром пара взяла шлюб. Олена народила Утьосову його єдину дитину – доньку Едіт. Чоловік обожнював її, згодом вони разом співали у оркестрі Утьосова.

Олена оточила чоловіка теплом. А до Леоніда став приходити гучний успіх. У 1917 році Утьосов зайняв 1-е місце на конкурсі куплетистів в Гомелі, за два роки – стався його дебют у кіно. І всюди його супроводжувало визнання. Серед шанувальників Утьосова був навіть відомий одеський кримінальний авторитет на прізвисько «Япончик». За легендами, одного разу, коли перед виступом у Утьосова викрали фрак, він прийшов до ресторану «Фанконі», де любив відпочивати Мишко. Він пожалівся про крадіжку, а поки повертався у театр, Япончик відправив туди 18 фраків, аби Утьосов мав, з чого вибрати.

Своє покликання Утьосов знайшов у джазі – він приніс цей жанр в Україну після подорожі до Франції. Та вже перед смертю жалів, що не присвятив своє життя симфонічній музиці, мовляв, саме вона – це вершина мистецтва.

Дружина Утьосова, Олена Голдіна, померла у 65 років. Попри те, що на той час він вже майже 40 років мав роман на стороні із Антоніною Ревельс, ця втрата дуже вплинула на нього. Він не хотів виходити на сцену, зачинився у собі. Згодом важко захворіла дочка Едіт. Їй діагностували рак крові і мозкову пухлину. На жаль, і вона пішла на той світ раніше за батька.

Страшне горе змусило Леоніда Утьосова жити кожен день так, ніби він – останній. Тоді він запропонував Антоніні Ревельс одружитися після десятиліть таємних стосунків. Працівниці РАГСу приїхали просто додому до Утьосова, через його поважний вік. Жіночки раділи, що бачили справжню зірку на свої очі, та навіть не знали, що вони чи не останні люди, які бачили його живим – Леонід Утьосов помер через кілька тижнів після того, як взяв шлюб вдруге.

Цікаве та яскраво розфарбоване життя Леоніда Утьосова повністю відповідало його особистості. Він жив, як справжній одесит, серед історій, які не вигадаєш, та подій, яких не повториш.