Друзі!

Сьогодні свій день народження відзначає видатна українська поетеса Ліна Костенко.

Вона народилася 19 березня 1930 року у мальовничому місті Ржищеві на Київщині в родині вчителів. Згодом родина переїхала до Києва, де Ліна закінчила школу, після чого вступила до Київського педагогічного інституту. Згодом Ліна Костенко продовжила навчання у Московському літературному інституті імені Горького.

Костенко стала однією з найвпливовіших українських поетес епохи «шістдесятників». Першу збірку випустила у 1957, вона називалася «Проміння землі». Її слово було сильне та нетипове, не могло не зачепити читача. Але так само це не могло залишитися без уваги тодішньої влади. Через «аполітичність» припинили знімати фільм «Дорогою вітрів», до якого Ліна Костенко написала сценарій. У 1963 просто з друку зняли її книжку віршів «Зоряний інтеґрал», а «Княжу гору» - у 1972 з верстки.

Довгі роки на її твори було оголошено заборону. Але весь цей час її продовжували читати у «самвидаві». Тож коли друком вийшла збірка «Над берегами вічної ріки», її прийняли надзвичайно тепло. Згодом було видано знаменитий роман у віршах «Маруся Чурай», за який Ліна Костенко у 1987 отримала Державну премію України імені Тараса Шевченка.

Але до цього наважитися виступити на публіці із твором могла лише відчайдушна людина. Такою була українська актриса Ніла Крюкова. Вона читала «Марусю Чурай» у Київській філармонії, коли з’явилася міліція і намагалася зупинити артистку. Ліна Костенко тоді підвелася і дала ляпаса директору філармонії. Вона завжди була сильна, чесна та справедлива. Це був не просто жест – а символ ставлення до усієї тодішньої системи.

Ліна Костенко завжди була принциповою. Сама вийшла зі Спілки письменників, відмовилася від звання Героя України, яке їй хотів дати президент Віктор Ющенко. Він приїхав до неї додому саме в день народження із нагородою. Але Костенко на неї навіть не подивилася. Сказала: «Політичної біжутерії не ношу».

Друзі, давайте у цей день в коментарях поділимося улюбленими віршами цієї талановитої української письменниці. І всі разом подякуємо їй за безцінний вклад у розвиток української літератури. Многая літа!