Друзі!

Сьогодні минає 140 років від дня народження відомої української актриси і письменниці Марії Степанівни Крушельницької.

Марія народилася 8 грудня 1876 р. у селі Ульгівці Рава-Руського повіту на Львівщині, зараз - це територія Польщі. Її батько був звичайним поштовим службовцем на ім'я Степан Слобода. Родина була чималою - аж п'ятеро дітей. З часом батько настільки втомився від своєї роботи, що вирішив кинути її та податися в музиканти! Грав він при українському театрі товариства “Руська бесіда”.

Не дивно, що й дочка загорілася театром. По закінченню української гімназії у Львові, під псевдонімом Марія Слободівна вона вийшла на сцену того ж театру. Марія виконувала головні жіночі ролі в різноманітних відомих п’єсах. Шалений успіх актрисі принесла роль Наталки Полтавки. Її гру відзначила навіть видатна зірка сцени Марія Заньковецька. І не дивно, бо Марія Крушельницька була не звичайною акторкою. Вона обожнювала театр, об'їздила з ним усю Галичину та Польщу.

Це кохання росло та примножувалося. Коли Марії було усього 23 роки, вона написала власну п'єсу на три дії - "Мачуха". Там прямо проголошувався маніфест українського жіноцтва: "Коли будемо любитися з рівнею, у парі, будемо працювати задля себе, будемо одне одного підтримувати, заохочувати до боротьби з недолею, осолодимо собі кожну прикру хвильку, то й Бог буде допомагати, благословити нас!"

Так вона почала писати. Її оповідання - інше мистецтво, яке припало до душі багатьом.

Та найбільше Марію Степанівну характеризувало її кохання. Коли їй було 24, вона зустріла талановитого літератора Антіна Крушельницького, який теж щойно видав збірку оповідань. Його всесвіт, переповнений ідеями, новими поглядами захопив Марію. Не дивно, що Антін був таким, бо тоді він вчився на філософському факультеті Львівського університету, де історію викладав сам професор Михайло Грушевським, майбутній очільник Української Народної Республіки.

Молоді побралися. Разом вони створили ідеальну родину, хоча сім’я самого Антіна Крушельницького була проти шлюбу із актрисою, яка до всього ще й змусила чоловіка письмово укласти присягу: мовляв, він дасть освіту і шмат хліба усім її молодшим братам і сестрі. Та не за горами було щастя. Марії випала роль матері. Разом з Антіном у них було п'ятеро дітей! Чоловік став міністром освіти УНР. Та й вона не сиділа, склавши руки - брала участь у громадсько-культурному житті, укладала читанки для сільських шкіл, створювала театральні гуртки. Потім родину відправили у відрядження до Відня. Де вони й застрягли - суверенітет УНР похитнувся, Україну роздирали на шматки різні люди, що жадали влади. Ще й виявилося, що в усієї родини не стало громадянства! Бо УНР не існувало, а Галичина відійшла Польщі.

В кінці свого життя родині вдалося стати частиною України. Щоправда, Радянської. За що вони, запеклі патріоти, заплатили велику ціну. У липні 1934 року сім’я Крушельницьких переїхала до Харкова. І майже одразу потрапила в лещата сталінської репресивної машини. Обидва сини Марії Степанівни – Іван і Тарас були репресовані. Їх розстріляли у Києві. Одному було 29 років, іншому – 25. Марія Степанівна не змогла пережити смерті дітей. Наступного року вона пішла за ними на той світ. А її коханий чоловік Антін загинув на Соловках у 1937 році.

Ось такий сумний кінець має історія цієї талановитої родини. Зараз нам з вами частіше потрібно згадувати подібні моменти, аби те, що вже трапилось, було невмирущим уроком сьогодення.