Друзі!

Завтра у широкий прокат виходить цікавий український фільм «Моя бабуся – Фані Каплан». Ця кінострічка вже встигла кілька разів зібрати повні зали на кінофестивалях у Будапешті, Лондоні та Одесі. Глядачам дуже подобається ця історія, і я розповім вам, чому.

Історія життя Фейги Хаїмовни Ройтблат-Каплан дуже заплутана. З того, що точно відомо – вона народилася в Волинській губернії в родині вчителя єврейської початкової школи. Назвав він доньку дуже романтично, з івриту її ім’я перекладається як «фіалка». Так само, під зіркою кохання, пройшло й усе життя Фані. У 1905 році в Одесі вона зустріла Віктора Гарського. Їй було усього 15, хлопець був на кілька років старшим, але почуття були шаленими. Саме він, ніби-то, надихнув її долучитися до лав анархістів.

Коханці готували замах на генерал-губернатора Сухомлинова, привезли саморобну вибухівку до готелю «Купецький», що у Києві, де жили під іншими іменами. Раптом – вона спрацювала прямо там. Через це Фані була поранена і частково втратила зір. Тим часом Гарський утік. А жінку затримали та відправили на каторгу.

В неволі жінка пробула не один рік. Аж раптом – Лютнева революція, амністія. І їй, і її коханому вдалося вийти на волю. Зустрілися вдруге вони вже через 11 років, та любов минула. У цей час Фані встигла познайомитись із братом Леніна – Дмитром Ульяновим. Той допоміг влаштувати їй операцію для відновлення зору. Які стосунки пов’язували їх зараз неможливо достовірно дізнатися, та режисер фільму Олена Дем’яненко розповіла, що коли вони зі знімальною групою шукали інформацію про зв’язок цих двох людей: «Ми змогли знайти про це інформацію тільки у слідчій справі Фані Каплан, яка до 1993 року була під грифом «Цілком таємно». Цікаво, що з цієї справи вирвано десять сторінок». Чи не дивно?

Особливо, якщо врахувати, що найбільше Фані Каплан відома своїм замахом на Леніна, який було скоєно на задвірку після мітингу робітників у серпні 1918. Зробила це саме вона чи ні – зараз невідомо. Але гірку ціну заплатила саме Каплан. Через три дні після замаху її вивели у двір Кремля та розстріляли. Потім тіло запхали у діжку та підпалили.

Сама режисерка називає свій фільм актом декомунізації. І вчить, що життя людини – це надважлива річ, яку потрібно цінувати, з усіма стражданнями та перемогами. Держава ж немає жодного права втручатися у нього.

Інший факт про цей фільм, який я теж не можу не згадати - за день до завершення зйомок помер виконавець ролі Леніна актор Олексій Девотченко. Його смерть відбулася при дуже незрозумілих обставинах. Російська правозахисниця Ольга Курносова вважає, що його «прибрали» російські спецслужби. Ось вам і аналогія.

Друзі, раджу усім переглянути фільм «Моя бабуся – Фані Каплан», та взагалі розібратися у цій історії, бо скільки людей – стільки й думок, а всі вони важливі.