Друзі, цього тижня минув 121 рік від дня народження відомого українського композитора та диригента Григорія Верьовки!

Батько Григорія був звичайним селянином, мав величезну родину – аж 12 дітей! Гурій Верьовка був регентом у церковному хорі, тому саме він надихав своїх дітлахів любити музику.

Вже у 10 років Григорій почав співати у архієрейському хорі в Чернігові. А до цього, уявіть собі, сам навчився грати на скрипці. Пов’язати своє життя із музикою хлопець вирішив, коли почав учитись у Чернігівській духовній семінарії.

Тоді Григорій Гурійович вперше зустрівся з Павлом Тичиною, з яким вони потоваришували. Пізніше разом створили великий самодіяльний хор. Тичина писав про Верьовку та його дружину: «Що в народнім хорі Золота опора? Гурович Григорій І Елеонора.»

У 1918 році Григорій розпочав кар’єру диригента, за кілька років відкрив професійну музичну школу і став її директором, викладав диригування у Київській консерваторії.

Під час Другої світової війни Григорій Гурійович почав створювати чудові патріотичні пісні на вірші Тичини, Рильського, Бажана.

В 1943 і створили той самий Державний український народний хор, яким йому й доручили керувати. І це був надважливий крок. Завдяки таланту Григорія Верьовки хор став висококласним музичним колективом.

Вони виступали не лише у СРСР, а й за кордоном – у Румунії, Польщі, Фінляндії, Бельгії, Люксембурзі, Німеччині. Перед цією публікою ансамбль виконував виключно українські пісні, старанно уникаючи російського репертуару.

Помер видатний композитор та диригент у 1964 році у Києві. Похований на Байковому кладовищі.

Друзі, Григорій Верьовка – це особистість-символ. Усі й досі знають, що «Хор Верьовки» - це марка професійності. Його ім’я носять вулиці, ним досі пишаються. Потрібно завжди пам’ятати чому та за що.