Друзі!

Чи знаєте ви, що свято Хануки, яке зараз святкують усі іудеї, має співочі традиції?

Це сімейне свято зазвичай відзначають, співаючи пісень біля палаючої менори. Одним із основних символів свята є дзиґа, яка називається «дрейдл». Нею полюбляють грати не лише діти, а й дорослі.

На кожній стороні зображено букву єврейського алфавіту – «Нун», «Гімел», «Хей» та «Шин». Разом вони утворюють абревіатуру, яка перекладається: «велике чудо сталося там». За правилами гри, Нун означає нічого, Гімел – все, Хей – половина, Шин - додати ставку. Гравці кладуть до горщика ставки (це можуть бути солодощі, родзинки, копійки, тощо) та крутять дзиґу. Яка літера випаде – стільки вони й забирають з «призового фонду».

Не дивно, що одна з головних пісень Хануки називається «У мене є маленька дзиґа».

Музику для цієї дивовижної пісні написав Самуель Гольдфарб у 1920 році. Ця композиція стала чимось на кшталт «Jingle Bells» для євреїв.

Гольдфарб народився у Нью-Йорку в родині з 11 дітьми. Його батьки емігрували з Галичини. Змалку він почав грати музику та любити її. У 23 роки Самуель писав композиції для єврейського театру. Пізніше він став музичним керівником прогресивного Бюро єврейської освіти Нью-Йорка. Своєю місією він визначив представлення модернізованих версій канторських (духовних) пісень для американських євреїв, аби вони могли переосмислити їхній сенс.

«У мене є маленька дзиґа» - композиція, що стала беззаперечним хітом. Існує думка, що її мелодика вплинула на тогочасну популярну музику Бродвею та Голлівуду. Та й досі родини по всьому світу люблять співати її у дні Хануки.

Друзі, бажаю вам у ці святкові дні співати своїх улюблених пісень. Бо вони не лише піднімають настрій, а й зміцнюють дух!