Розповім вам про один випадок, який стався нещодавно у Дабурії. Батько та син виходили із супермаркету, коли на них напав молодий 24-річний хлопчина. Він направив на них рушницю та погрожував. Та чоловіки не злякалися нападника, вони першими дістали пістолети та відкрили вогонь. Злочинця-невдаху, що раніше вже притягався до кримінальної відповідальності, доставили до лікарні. Поліцейські ж, натомість, допитали батька з сином та просто відпустили, коли зрозуміли, що стрілянина була самообороною.
Я впевнений, що ця ситуація вдало зображує, навіщо людям потрібно право на вільне володіння зброєю та як ним користуватися. А ще описує механізм дій поліції, яка швидко встановлює факт того, чи зловживала людина самообороною, чи ні. І може відпустити додому усього за кілька годин після інциденту, а не через місяці слідства. Нажаль, зараз в Україні панує складний криміногенний стан, коли лише сама люди може гарантувати свою безпеку. Звісно, право на зброю повинні отримувати люди, які готові нести відповідальність за свої дії. У Ізраїлі, наприклад, вогнепальну зброю можуть придбати ті, кому виповнилося 27 років, або ж ті, хто відслужив у армії. Крім того, вдома можна зберігати лише 50 набоїв.
Відповідно до статистики, кількість загиблих внаслідок застосування вогнепальної зброї у країні – 150 людей на рік, при тому, що володіють нею півмільйона ізраїльтян.
Дискусія про те, чи потрібно легалізувати зброю в Україні, точиться вже кілька років. Особливо актуальним це питання стало після Революції Гідності. На мою думку, право на самозахист – невід’ємна потреба кожного українця. Слід лише налагодити вдалий механізм його реалізації. Тоді вдасться провести ту потрібну грань між готовністю українців до володіння зброєю і вмінням застосувати його.
Немає коментарів:
Дописати коментар