Друзі!

Сьогодні день народження відомого українського письменника, драматурга, режисера та громадського діяча Миколи Куліша. Усі ми маємо обов’язково згадати про нього, я розповім вам, навіщо.

Микола народився у Чаплинці, у родині наймитів. Вже у школі проявив здібності, бо був розумним хлопчиком з гарною пам’яттю. Завдяки своїм знанням, ініціативі місцевого вчителя та матеріальній допомозі заможних селян у 100 карбованців, Микола зміг продовжити навчання в Олешківському міському чотирирічному училищі.

Мати хлопця померла, батько вдруге одружився, а сам він мешкав у притулку. Тут він вперше почав писати. Саме за творчість, зокрема, сатиричні вірші до дня народження опікунки, його вигнали. Так повторювалося не раз. Навчання Куліш продовжив у чоловічій гімназії. Там він зумів знайти спільну мову з Іваном Дніпровським – людиною, що пізніше вплинула на усе його життя.

Микола оселився у кімнаті в родини Невеллів, закохався у їхню доньку Тосю і згодом одружився із нею. Вонанародила йому двох чудових дітей – доньку Ольгу та сина Володимира. Поки дружина сиділа із дітьми, Микола Куліш устиг взяти участь у Першій світовій війні і повернутися. Щоправда, вже іншим.

Жінка, що сиділа вдома з дітьми, вже мало цікавила його, вона не була його музою. Тож, повернувшись до Одеси, він зустрів директорку дитячого садка Ладушку, з якою закрутив роман. Та покинути родину не зміг. Але за цим любовним трикутником тужив усе життя.

У 1925 разом із родиною він переїхав до головного культурного центру – Харкова. Там мешкав у будинку для малолітніх злочинців. Через це, до речі, бездомність теж стала однією з тем його творчості.

Саме у Харкові Куліш познайомився з найвідомішими українськими письменниками, зокрема, Остапом Вишнею, Миколою Хвильовим, Аркадієм Любченком. Та, певно, найголовнішою була зустріч із Лесем Курбасом.

Їх творчий тандем був надзвичайним, знання Курбаса та інтуїтивні почуття Куліша дозволяли творити шедеври. Наприклад, п’єсу «97». Усі були вражені їхніми задумками та вмінням показувати душу крізь театр, відчувати образами.

Останнім твором стала «Маклена Ґраса». Соціально-психологічна драма оповідала про протистояння людини і суспільства. Нажаль, для Куліша це протистояння було вирішене. 7 грудня 1934 р. його заарештували, згодом засудили до 10 років ув’язнення із конфіскацією майна. Під арештом він захворів на туберкульоз. Але помер не від нього.

Разом з другом Курбасом його розстріляли 3 листопада 1937 в урочищі Сандармох.

«Кожен з нас живе в віках, бо ми, перш за все, — ідеї», писав Куліш. Він правда лишився у нашій пам’яті ідеєю. Українського таланту, новаторства, екстравагантності. Це людина-ідея, яку усі ми маємо пам’ятати та поважати.