Друзі!

Друзі! Сьогодні свій День народження святкує Валерій Шевчук - український письменник-шістдесятник, майстер психологічної і готичної прози, автор низки літературознавчих та публіцистичних праць, інтерпретатор українського літературного бароко. Своєю винятковою продуктивністю Шевчук здобув репутацію «українського Бальзака». Він написав 18 романів, найвідоміші з яких — «Дім на горі», «На полі смиренному», «Три листки за вікном».

Валерій Шевчук народився 20 серпня 1939 року в Житомирі. Його батько був шевцем. Хотів стати геологом, але згодом вирішив вступити у Львівську політехніку. Поїхав у місто Лева, але не пройшов, тому повернувся додому і почав працювати підсобним робітником під час ремонту Житомирського сільськогосподарського інституту. Весь час Валерій займався саморозвитком, захопився українською літературою.

У 1957 році Валерій Шевчук закінчив технічне училище, його відправили на роботу на бетонний завод. Але все ж чоловік зміг втілити свою мрію, і за рік він вступив на історико-філософський факультет Київського університету.

У 1961 році вийшло перше оповідання Валерія Шевчука під назвою «Настунька». Цього ж року написав 18 новел і першу статтю. Деякі з них переклали іноземними мовами, а одна — «Вона чекає його, чекає» — була навіть пізніше екранізована.

Після закінчення університету Шевчук став кореспондентом газети «Молода гвардія». Пізніше його призвали до армії, Валерій служив у Мурманській області. Повернувся додому у 1965 році, саме в тоді,, коли почалися масові політичні арешти серед української інтелігенції. Шевчук був у кінотеатрі «Україна», протестував проти масових репресій. У вересні влаштувався в науково-методичний відділ музеєзнавства, який містився в Києво-Печерській лаврі. Та працював він там не довго – через арешт брата Валерій був змушений звільнитися з роботи.

Герої Шевчука аж ніяк не подобалися цензурі. Тому у важкі сімдесяті роки твори письменника майже не друкували, він змушений був писати «для себе».

«Незалежність України дала мені передусім свободу, та й не тільки мені, а всім, хто відчував на собі насильство й диктатуру імперії зла. Можу вільно мислити, творити й відчувати, що моя земля, хоч і перебуває в економічній та, певною мірою, політичній залежності від Росії, вже твердо ступила на свій шлях за даним Богом природним правом жити кожному народові за своїми законами і волею. А народ мій, хоч і не переборов культурної агресії сусідньої держави, все-таки вступив між інші народи як вільний і рівний.

Справжньою вартістю незалежності вважаю те, що мій народ вийшов з колоніального рабства, що тривало століттями і, хоч наша духовна самодостатність певною мірою здеформована, ми здобули надію не зникнути як соціумне тіло зі світової системи народів, а таки ствердити, оздоровити й піднести себе до рівня вільних, на що й сподіваюся, хоча розумію, що швидко таке не робиться», - розповідав Валерій Шевчук.

Від щирого серця вітаю Валерія Шевчука з Днем народження, бажаю здоров’я, довгих років життя, сил та натхнення!