Друзі!

Друзі! Цього дня у 1888 році народився Кость Буревій - український поет, драматург та літературний критик, якого розстріляли у київській тюрмі НКВС 15 грудня 1934 року.

Народився Кость Степанович в селі Великі Меженки на Вороніжчині в українській родині. Родина була багатодітною, а от грошей було мало. Тому навчався Кость всього чотири роки у сільській школі. Але хлопець був дуже розумним, уже в 15 років він став членом російської Партії соціалістів-революціонерів і писав матеріали у нелегальні газети.

Навчатися далі Буревій став у найбільш незвичному для цього місці – у в’язниці. Під час першого заслання за революційну діяльність інші засуджені, які переважно були студентами, допомагали Костю підготуватися до гімназійного іспиту на атестат зрілості. Він багато читав, вивчив німецьку та французьку. Після другого заслання вчився на Вищих комерційних курсах у Петербурзі.

Кость Буревій брав активну участь у двох революціях – 1905 і 1917 років. Вперше Буревія арештували у 1905, вдруге – у 1911, втретє – у 1914. З останнього заслання Кость утік – і знову поїхав у Петербург, на цей раз – готувати замах на Кабінет міністрів. Аде в жовтні 1916 Костя знову арештували і відправили до Сбіру на п’ять років. Він знову став готуватись до втечі, аж тут – Лютнева революція і амністія.

Буревій повернувся у Воронеж, він став членом Центрального комітету Партії соціалістів-революціонерів. На цій посаді боровся проти більшовицької диктатури, став одним з керівників повстання на Поволжі. Тоді ж його вперше заарештували чекісти. На межі 1922-23 рр. Буревій припиняє активну політичну діяльність. Натомість – закінчує писати книги.

У Костя була дружина Клавдія та дочка Оксана. Їм теж доводилось непереливки. Жила родина лише за рахунок літературних гонорарів. У 1925 році вийшов друком уривок із роману Буревія «Хами», а також нариси про життя чисельної української колонії в Москві, про Український клуб, про пов'язану з «Березолем» Українську театральну студію (в ній Кость Степанович викладав історію театру), про видавництво «Село і місто», в організації якого Буревій відіграв провідну роль. Він боровся за те, щоб радянська влада виділяла бюджет на культурні установи української меншини у Москві, як в Україні виділяли для російської меншини.

Кость Буревій залишив свій слід в українській літературній дискусії. Він критикував стиль панфутуризму та письменника Михайла Семенка. Для цього навіть створив пародію на нього –персонажа Едварда Стріху, завдяки якому автор висміював пристосуванців до вимог компартії. Семенко цього не зрозумів і кілька років друкував пародії на Стріху, навіть не здогадуючись, що робить їх на себе.

Едвард Стріха продовжував випускати гострі сатиричні твори. Вони одразу попали у поле зору ЦК партії. Почали копати, хто ж цей нахаба? Виявилося, що Стріхи не існує. А він продовжував писати.

Згодом Буревій видав драму «Павло Полуботок» - про непростий період в історії України. У цьому сильному творі розкривається трагедія вибору гетьмана Полуботка – коли його відмова боротися за незалежність України від Російської імперії коштувала самому Павлу життя, а Україні – поневолення. Такого нахабства Костю ніхто пробачати не збирався. Його позбавили будь-яких заробітків, а всю громадськість через газети готували до арешту Буревія.

У 1932-33 роках письменник намагався знайти роботу в Україні, але у нього не вийшло. Бодай якісь копійки в нього виходило заробляти, друкуючи поодинокі статті під псевдонімами «Варвара Жукова» або «Нахтенборенг». Але тиск влади не припиняється, жити ставало все важче і важче. У 1934 році Кость залишає родину у Харкові а сам їде до Москви – рятуватися від арешту та шукати підробіток. Звідти він встиг надіслати родині лише одного листа. Через місяць його заарештували.

Так само, як і 27 інших представників української групи «терористів-білогвардійців». Серед них – Олекса Влизько, Григорій Косинка, Дмитро Фальківський, та інші. 13-15 грудня 1934 року виїзною сесією Військової колегії Верховного суду СРСР у Києві за звинуваченнями «в організації підготовки терористичних актів проти працівників радянської влади» Буревія було засуджено до розстрілу.

Кость Буревій не боявся в’язниць – він бував у них не раз. Як розповідають очевидці, після оголошення вироку Буревій вигукнув на всю судову залу: «Слава Україні! Смерть катам!». Це були його останні слова, що залишилися у згадку нащадкам.

Поховали письменника у братській могилі на Лук'янівському кладовищі. У 1949 році його сім'я емігрувала до США, де дочка Оксана Буревій-Яценко видала окремою збіркою частина врятованого спадщини батька.

Друзі. Історія життя Костя Буревія – це приклад того, як людина впродовж свого життя вчиться і розуміє істину. Останнє десятиліття життя Костя Буревія було присвячене Україні. Його позиція була чіткою, зрозумілою, і коштувала йому дорого. Але він помер, як герой, і залишиться героєм назавжди.