Друзі!

Друзі! Сьогодні минає 75 років від дня народження відомої української актриси театру і кіно Валерії Заклунної. Вона – зірка фільмів «Місце зустрічі змінити не можна», «Дума про Ковпака», «Весільні дзвони» та багатьох інших. З 1966 року і до кінця життя Валерія працювала в театрі ім. Лесі Українки.

Народилася Валерія Заклунна у Сталінграді 15 серпня 1942 року. Її батьки були вихідцями з України: батько Гаврило родом з Київщини був військовим, мати Маргарита – з Полтавщини, працювала медсестрою. Невдовзі після народження Валерія разом з мамою була евакуйована до міста Енгельса.

Після звільнення міста Суми родина Заклунних переїхала туди, а 1950 року Гаврила Павловича перевели до Києва. У Києві дівчинка пішла в 51 школу. Валерія була слухняною, розумною і допитливою дівчинкою — добре вчилася в школі, займалася гімнастикою і волейболом, захоплювалася художнім читанням і навіть ходила заради цього до спеціального гуртка, яким керувало подружжя Любові Григорівни Шах та Павла Россі. Крім того, Валерія регулярно відвідувала драматичну студію при клубі МВС.

Після закінчення школи Заклунна спершу вступила до технікуму водного транспорту. І успішно закінчила його, після чого два роки працювала у науково-дослідному інституті «Квант» креслярем-конструктором. А потім раптово вирішила змінити життя і піти за покликом душі – стати актрисою.

У 1962 році Валерія Заклунна вступила у Школу-студію ім. В. І. Немировича-Данченка при МХАТі ім. М. Горького. Там познайомилась із Володимиром Висоцьким та іншими представниками творчої еліти 60-х. Заміж Валерія вийшла за майбутнього 5-разового володаря «Ніки» аніматора Гаррі Бардіна. Цей шлюб тривав усього місяць.

Після закінчення навчання Заклунна могла влаштуватися у будь-який московський театр, вона отримала безліч запрошень, але вирішила повернутися у рідний Київ. Тому 1 серпня 1966 року Валерія стала частиною трупи Київського російського драматичного театру імені Лесі Українки. Цьому місцю вона віддала усю свою майстерність, любов та талант, віддано та на повну силу грала до останніх своїх днів. Заклунна стала зіркою театру, глядачі ходили вже не просто на вистави, а саме «на Заклунну».



Того ж року Валерія Заклунна вдруге вийшла заміж – за актора Валерія Сівача. Цей шлюб тривав цілих 18 років, але акторка вважала його «нещасним випадком» та не розуміла, кого кохала — Дона Карлоса, Рощина чи актора, який виконував ці ролі.



Після розлучення з Сівачем, вона все ж знайшла свою другу половину – далекого від мистецтва Олександра Мироненка – правника, з яким вони у 1985 році побралися.



Валерія Заклунна надзвичайно любила приймати у своєму домі друзів, готувала їм смачні українські страви, вміла робити і борщ, і навіть солоні кавуни. Ще гарно в’язала, любила читати, та найбільше обожнювала займатися господарством на дачі.



Талановита артистка померла 22 жовтня 2016 року – через день після того, як її театру виповнилося 90 років. Її колеги зітхали – Валерія настільки любила його, що не хотіла псувати свято. Поховали Заклунну на Байковому кладовищі поряд із чоловіком Олександром Мироненком.