Друзі!

Друзі! 6 липня минає 80 років від дня смерті видатного українського поета, перекладача, літературознавця Богдана-Ігоря Антонича. Він прожив усього 27 років, але встиг залишити значний слід в українській поезії.

Народився Богдан-Ігор у селі Новиця, нині – Польща. Його батько був греко-католицьким священником. Вчитися хлопець почав рано, займався вдома. З одинадцяти років навчався у гімназії гуманітарного типу імені Королеви Софії у Сяноку. Це була єдина гімназія на Лемківщині, де вчили українську мову. Богдан-Ігор був надзвичайно здібним учнем, кращим з кращих від самого першого дня навчання.
У середині 20-х років родина Антоничів переїхала у село Бортятин, де батько хлопця був місцевим парохом. Антонич часто приїздив туди і значну частину творів написав у Бортянині.

У 1928 Богдан-Ігор Антонич вступив на філософський факультет Львівського університету, вивчав польську філологію. Активне студентське життя затягнуло його у свій вирій, поет приєднався до гуртка студентів-україністів при Науковій секції Товариства «Прихильників освіти», почав досліджувати українську мову.

Перший свій вірш Богдан-Ігор Антонич опублікував у 1931 році в пластовому журналі «Вогні». Він не лише творив поезію, працював і над публіцистикою, неодноразово виступав з доповідями про українську та чужу літератури, робив переклади, писав рецензії, публікував сатиричні фейлетони та пародії, почав писати новелу «Три мандоліни» та повість «На другому березі».

Певний час редагував журнал «Дажбог» та спільно з Володимиром Гаврилюком журнал «Карби». Крім літературної діяльності Антонич займався художнім мистецтвом, грав на скрипці та мріяв про кар’єру композитора, навіть склав лібрето до опери «Довбуш», яку мав написати Антін Рудницький.

Після перенесеного апендициту та наступного запалення легень перевтомлене довгою і високою гарячкою серце поета не витримало. Він помер у Львові 6 липня 1937 року. Радянська влада заборонила його твори та на кілька десятиліть про автора забули. Але зараз поезії Богдана-Ігоря Антонича перекладені багатьма мовами світу, а пам’ятник цьому талановитому чоловіку височіє у Львові.

Сьогодні у Львові проводять безліч пам’ятних заходів і на могилі Богдана-Ігоря Антонича на Янівському кладовищі, і в Музеї-садибі родини Антоничів. Упевнений, що українці мають пам’ятати про цього талановитого та ні на кого не схожого поета. Діліться вашими улюбленими віршами Антонича в коментарях, аби більше людей змогли познайомитись з перлинами його творчості. Вічна пам’ять.