Друзі!

Друзі! Цього дня у 1849 році народилася велика українка Ольга Петрівна Косач-Драгоманова, яку ми знаємо під псевдонімом Олена Пчілка. Вона – відома письменниця, справжня українська жінка, активна громадська діячка, мати шести дітей, двоє з яких відіграли свою роль в українській літературі.

Ольга Петрівна народилася у місті Гадяч на Полтавщині у дворянській сім’ї. У родині поважали українські традиції – говорили рідною мовою, підтримували звичаї. Діти навчалися вдома. В родині їх було п’ятеро, та двоє – Ольга та її брат Михайло Драгоманов – залишили свій слід у історії України.

Навчатися Ольга продовжила у Київському пансіоні шляхетних дівчат Нельговської. У 17 років вона написала своє перше гумористичне оповідання, яке пізніше надрукували у німецькомовному журналі. Таким був початок літературного шляху великої української письменниці.
Брат Михайло залучив сестру до активного громадського життя. Вона була українофілкою – обіцяла служити на благо країни та народу до кінця свого життя. Носила чудове українське вбрання, брала участь у культурних заходах. Там і познайомилась із Петром Косачем – студентом права Київського університету, членом «Громади». 22 липня 1868 року вони взяли шлюб в Хрестовоздвиженській церкві в селі Пироговому, біля Києва.

Разом пара переїхала у Новоград-Волинський. Там народилися їх перші діти: Михайло, Лариса й Ольга. Ольга Петрівна почала збирати історію українських вишивок і видала їх книжкою «Український орнамент». Вона так багато працювала, що чоловік називав її «пчілкою». Згодом це звернення стало її псевдонімом.

На Волині Олена Пчілка відкрила бібліотеку з українських книжок. Пізніше родина переїхала до Колодязного, де народилося ще троє дітей — Оксана, Микола та Ізідора. Виховання дітей – справа, якій Ольга Петрівна віддавалася не менше, ніж літературі, бо за батьківським прикладом знала, як багато це значить. Вона вчила дітей сама і казала про це так: «Мені тоді здавалося, що школа зараз же зруйнує моє змагання виховати дітей в українській мові. Це був даремний шлях, бо потім я побачила, що коли дітей добре вправлено в українській мові, то тоді школа цієї мови не руйнує».

Але піклувалася Пчілка не лише про своїх дітей, а й про всіх маленьких українців. Вона випустила цілий збірник «Українським дітям», бо завжди вважала, що майбутнє України залежить від того, як ми виховаємо своїх нащадків.
Олена Пчілка писала чудову поезію. У 1883 році в альманасі «Рада» з’явилася поема «Козачка Олена», в якій авторка зобразила горду і волелюбну жінку, яка вміє постояти за себе і за свій народ.

Після того, як родина переїхала до Києва, Ольга Петрівна активно долучилася до громадського життя, була справжньою національною вихователькою, намагалася розбудити у людях національну свідомість.
У 1905 році Олена Пчілка стала частиною делегації від українства до міністра внутрішніх справ Російської імперії задля скасування заборони на український друк (Емського указу). Після цього візиту у Полтаві почав виходити часопис «Рідний край». Олена Пчілка була спершу його дописувачем, а згодом і редактором. Він відкрив читачеві можливість читати талановитих українських письменників.

Згодом у житті Олени Пчілки почалася темна смуга. У 1903 році помер син Михайло, у 1909 році – чоловік, у 1913 – донька Леся Українка. Тоді вона переїхала з Києва до Гадяча, редагувала «Рідний край» та інші видання.
Після революції 1917 року Олена Пчілка, якій на той момент було уже 68 років, знову взялася за свою справу – виховання національно свідомих громадян.

Коли у 1929 році почали масово арештовувати представників української інтелігенції, за Оленою Пчілкою теж прийшли. Але було вже пізно – тяжка хвороба прикула її до ліжка. Арешт не вдався, а велика письменниця прожила до 4 жовтня 1930 року.

Через страх нової влади з цією жінкою, яка зробила неоціненний вклад у розвиток України та всього українства, навіть не попрощалися як слід. За її труною йшов лише невеликий гурток людей.

Добре, що зараз українці мають змогу вшанувати пам’ять Олени Пчілки. Згадайте її історію та вірші у цей день.