Друзі!

Друзі! Вчора виповнилося 134 роки від дня народження одного з найвизначніших письменників ХХ сторіччя – Франца Кафки. Його стиль не можна сплутати з жодним іншим – він таємничий, тривожний, сповнений цікавих образів та абстракцій.

Франц народився 3 липня 1883 року в єврейській родині у Празі. Його батько Герман був торговцем галантерейними товарами, мати Юлія теж працювала в його магазині. Герман Кафка був жорстоким батьком, він часто гнівався на своїх дітей, сварив їх, що надзвичайно вплинуло на Франца – він став замкненою людиною. Найчастіше він згадував, як колись уночі попросив батька принести йому води, а той вивів його на балкон та зачинив там.

У Франца було двоє братів, але вони померли ще до того, як їм виповнилося по два роки. Також він мав трьох сестер, які страждали від батькового виховання не менше за хлопця. Утім разом вони намагалися створити свій власний світ. На свята Франц навіть влаштовував вдома театральні постановки, у яких грали його сестри. На жаль, усі три сестри Кафки загинули під час Другої світової війні у нацистських концтаборах у Польщі.

Франц був дуже старанним учнем – почав вчитися у ліцеї вже у 10 років. Уявіть, навчання там було настільки складним, що за рік учні повинні були вивчити напам'ять 467 віршів. Звісно, Кафка, який і так не був достатньо самовпевненим через батьківське виховання, у школі теж багато переживав та нервував. У своїх щоденниках він розповідав, що кожен рік був переконаний у тому, що провалить іспит і його не переведуть до наступного класу.

Писати Кафка почав саме на останніх роках навчання у ліцеї.

Попри всі хвилювання, у 1901 році Кафка без жодних зусиль склав іспит на атестат зрілості. Франц вступив на юридичний факультет Празького університету. Одним з найважливіших моментів у своєму житті Кафка вважав день, коли він прослухав лекцію «Доля і майбутнє філософії Шопенгауера». Її читав Макс Брод, хлопець, на рік молодший за Кафку. Франц підійшов до нього після лекції аби посперечатися про Ніцше – так і почалася їхня довготривала дружба. Між цими двома молодиками було мало спільного, Брод був екстравертом, на відміну від Кафки. Але саме Макс відкрив Кафці шлях у соціум, почав виводити його з дому на вечірки, прогулянки. Брод був не просто другом та ланкою, що поєднувала Кафку зі світом. Він був першим поціновувачем його творчості.

Кафка ненавидів свою буденну роботу – терпіти не міг начальника, товаришів по службі та клієнтів. Не міг Франц влаштувати і особисте життя – він жодного разу не був одружений. Він залицявся до Феліції Бауер, дівчини з Берліна, двічі був із нею заручений. До речі, наслідком саме цих стосунків стало написання роману «Процес». Другою нареченою Кафки була Юлія Вохрицек, але й заручини з нею він розірвав. У 1923 році Франц разом з дев'ятнадцятирічною дівчиною Дорою Дімант, на декілька місяців переїхав до Берліна, аби відійти від родини та повноцінно зайнятися письменницькою роботою. Але здоров’я зруйнувало ці плани. У Франца були хронічні хвороби, він страждав від мігрені, запаморочення, наривів, але найгірше – туберкульоз.

Кафка помер 3 червня 1924 року у санаторії під Віднем. Похований письменник у Празі, на Новому єврейському кладовищі в районі Страшніце, у спільній сімейній могилі. Йому було всього 40 років. За життя Кафки опубліковано всього декілька коротких оповідань. Перед смертю письменник попросив свого друга Макса Брода та дівчину Дору знищити всі його рукописи. Дора так і вчинила, а от Макс – ні. Він опублікував його твори, які посмертно принесли Кафці світове визнання.

Франц Кафка вважав, що книжка, як сокира, має рубати «мерзле море» у душі людини. Тому його герої такі, як ми їх знаємо – важкі, песимістичні, але здатні залишити по собі слід. Вічна пам’ять талановитому майстру слова.