Друзі!

Друзі! У цей день в 1876 році народився Сергій Уточкін – відомий льотчик-випробувач, піонер та пропагандист авіації.

Сергій Ісайович народився 12 липня в Одесі. Батько Сергія — Ісай Кузьмич — був будівельним підрядником і купцем. У 1881 році, коли Сергію було п'ять років, його мати померла при народженні молодшого брата Сергія. Незабаром від туберкульозу помер і батько. Сергія та його братів відправили у різні родини, де дітей виховували на гроші батька.

Учитися Сергій пішов у реальне училище святого Павла. Один з опікунів Уточкіна купив йому велосипед фірми «Діана». І з часом навчання почало цікавити Сергія все менше, а подарунок – все більше. Вже через чотири місяці на цьому ж велосипеді Сергій вирішив взяти участь у місцевому чемпіонаті Одеси. У 15 років Сергій Уточкін покинув училище і став заробляти на життя велоперегонами. І вони принесли хлопцю успіх - він досяг чемпіонства країни, а також вийшов на міжнародну арену, вигравши Великий приз на змаганнях у Лісабоні.

На черзі після велоперегонів був автомотоспорт. Уточкін неодноразово перемагав на перегонах у Санкт-Петербурзі, Москві, Лісабоні та Брюсселі. Сергій був вигадливим хлопцем та справжнім екстремалом. Наприклад, він спускався з Потьомкінських сходів на мотоциклі та автомобілі, а також проїжджав по арках Горбатого моста. Він обігнав міський трамвай на десятикілометровій дистанції, одним з перших катався на роликових ковзанах. Сергій опускався у водолазному костюмі на дно Чорного моря, а також власноруч побудував яхту, на якій брав участь у регатах.

У 17 років Уточкін став одним з найперших футболістів відомої місцевої команди — Одеського британського атлетичного клубу (ОБАК). У футбол він грав до 34-х років, заснував в Одесі два футбольні клуби і був капітаном одного з них. Уточкін також писав статті у відому на той час місцеву газету — «Одесские новости».

Людина, що підкорювала дороги та море, одного дня вирішила підкорити і небо. Перші польоти Уточкін здійснив на повітряній кулі. 29 липня 1908 року він досяг на ній висоти 1200 метрів. Згодом секретар Одеського аероклубу, Карл Маковецький, замовив місцевому одеському винахіднику виготовлення планера, на якому потім і літав Уточкін.

Сергій Ісайович поїхав до тодішнього серця авіації – Франції. Саме там він влаштувався слюсарем на фабрику, що робила авіамотори. В Одесу Уточкін повернувся з двома техніками та купою креслень. Але його моноплан у небо не злетів через малопотужний мотор.

Тоді він був змушений звернутися за фінансовою підтримкою. Банкір Іван Ксідіас хотів допомогти молодому авіатору, але за драконівських умов – він мав три роки поспіль злітати у повітря лише з дозволу Ксідіаса. Уточкін відмовився. Але вперше піднявся у повітря все ж на літаку Ксідіаса – другим після Михайла Єфімова, який пристав на пропозицію банкіра.

Незабаром, під час єврейських погромів у Одесі, Сергій намагався захистити одного старого місцевого єврея, однак отримав ніж у спину. Видатний спортсмен потрапив на сім тижнів у лікарню. Але вдячні представники єврейської громади прийшли, аби підтримати його та віддячити.

Після того як Уточкін видужав, він провів демонстраційні польоти у Києві та Москві. Подивитися на польоти Сергія, про якого захоплено писали газети, збиралися величезні натовпи глядачів.

Переломним у кар'єрі льотчика став 1911 рік, коли проходив перший в імперії дальній переліт з Санкт-Петербурга до Москви. Цей маршрут вважали дуже складним, особливо – за несприятливої погоди. Уточкін потрапив у катастрофу над селом Зайцево. Це сталося через несправність пропелеру. Хоча Сергій і встигнув вистрибнути з аероплана, він вдарився об крило та впав у воду. Лікарі діагностували у льотчика переломи ноги та руки, вивих ключиць, колінної чашечки, важкі забої грудної клітини, голови та інші травми.

Після аварії Уточкін хотів повернутися у авіацію, але головні болі страшенно заважали. Понад це – під час лікування авіатору почали колоти морфій, через що у нього з’явилася залежність, покинула дружина.

Його кілька разів серйозно побили, після чого у Сергія Ісайовича почалася манія переслідування. Він поїхав на лікування до Санкт-Петербурга, у психіатричну лікарню. З лікарні Сергій Уточкін вийшов лише восени 1913 року і повернувся в Одесу. Але вдома його ніхто та ніщо не чекало – ні домівки, ні грошей, ні жаги до життя. Брати Уточкіна відкрили кінотеатр «Уточ-кіно», для того щоб допомогти своєму середньому брату, а друзі Сергія звернулися до Ради Всеросійського аероклубу з проханням допомогти Сергію.

А потім – Перша світова війна. Уточкін хотів піти на фронт льотчиком. Але психічне захворювання поставило на цьому рішенні хрест. Останні роки Сергій Уточкін провів у Санкт-Петербурзі, не мав роботи. Зима 1915—1916 років була холодною, Уточкін майже усю зиму хворів. Згодом він захворів на запалення легень, з яким знову потрапив до Психіатричної лікарні святого Миколи Чудотворця. Авіатор помер 13 січня 1916 року. Йому було усього 39 років.

Сергій Уточкін – яскрава особистість, історія його життя надихає і змушує замислитись водночас.