Друзі!

Сьогодні весь світ відзначає Міжнародний день сліпих. Нажаль, зараз людям з вадами зору в Україні жити не легко. Немає гідних умов, достатньої кількості робочих місць, належної підтримки. Та зазвичай саме коли увесь світ проти, а не за тебе, людина розкривається найбільше.

З цієї нагоди я розповім вам історію про Абрагама Немета. Він народився у єврейській родині в Нью-Йорку і з самого дитинства був сліпий. Та батьки не злякалися цього, вони вирішили, що вади зору – це не вирок, тож почали всебічно розвивати малюка. Хлопець дуже любив цифри и вчив їх навпомацки, доторкаючись до них, зокрема, на поштових скриньках. Мати відпускала його самого за покупками – він мав впоратись із цим тягарем, знайти крамницю і принести потрібні покупки додому.

В єврейській школі для сліпих він навчився читати та писати за Брайлем, також почав грати на фортепіано. Через те, що Абрагам постійно вивчав щось нове, його пам’ять була настільки гарною, що він міг виконувати улюблені математичні дії без застосування додаткових інструментів.

Та піти вчитися на математика не зміг – здавалося, людина з вадами зору ніколи не зможе доводити теореми та вирішувати нескінченні задачі. Тож він вивчився на психолога та грав на фортепіано у барах – так заробляв копійчину на життя.

Та не полишив свої мрії. Вільно відвідував улюблені предмети у Колумбійському університеті. Після закінчення Другої світової війни він навіть викладав математику для її ветеранів. Тоді Абрагам вирішив вдосконалити шифр Брайля таким чином, аби завдяки ньому можна було писати математичні символи та складні формули. В історію його інновація увійшла як «Код Немета». Зараз ним користуються в усьому світі. Та Абрагам Немет вдосконалював його до останнього дня свого життя.

Друзі! Цей приклад показує, що найбільше людям з вадами зору потрібна підтримка та розуміння їхніх потреб. Бо сліпота – це скоріше вада людей без проблем із зором, так само як і байдужість. Ми всі маємо відкривати нові горизонти разом та ставити це за мету.