Друзі!

У нас з вами часто виникає питання, де ж вона – справжня українська еліта? І мова не про людей, які займають певні посади чи хизуються статками, а про тих, хто мав би будувати Україну, вливаючи у неї свої зусилля, розум та навички?

Я відповім на це питання. Справжня українська еліта, дії якої надзвичайно розвинули Україну та її культуру, зробили її знову вагомою та основною на своїй землі, майже уся полягла в урочищі Сандармох, що у Карелії. Майже три сотні найкращих українців, серед них 25 - єврейського походження. Усіх їх розстріляли за 5 днів. Такий собі кривавий подарунок сталінському режиму на честь річниці Жовтневого перевороту – смерть справжнього відродження України. Та ще багатьох інших. Загалом з 27 жовтня до 4 листопада 1937 року там убили 1 111 в’язнів. Їхні імена ми знаємо завдяки відчайдушним людям, які левову частку життя присвячують вивченню цього питання, наприклад, журналісту та письменнику Сергію Шевченку.

Саме 3 листопада загинули найвідоміші українські діячі - Лесь Курбас, Микола Зеров, Микола Куліш, Валер’ян Підмогильний, Григорій Епік, троє хлопців з родини Крушельницьких та ще понад сотня прекрасних людей. У списках катів вони значились як «українські буржуазні націоналісти», а значить були надзвичайно небезпечними для сталінського режиму. Усі відрізнялися прекрасними талантами, кожен був сильним у своїй стихії. Лесь Курбас - як засновник нового українського театру, Микола Зеров – як представник українських «неокласиків», талановитий науковець, Микола Куліш – як драматург та діяч освіти, Валер’ян Підмогильний – як видатний прозаїк, а Григорій Епік – письменник із сильним соціологічним поглядом. А скільки було їх, просто освічених українців, які любили свою землю і полягли, бо сталінський режим вважав це «терором»? Усі вони були молодими, спраглими, талановитими. Я переконаний, вони присвятили усе своє життя до останнього дня своїй Батьківщині і зробили б ще більше, якби лишились живими.

Та зараз їхні образи дивляться із триметрового хреста в урочищі Сандармох. Це символ страшної втрати, яка, безперечно, вплинула на хід історії. В одне десятиліття загубити еліту репресіями, а селянство – Голодомором, що жахливіше можна було зробити для України?

Я впевнений, кожен українець має пам’ятати цей трагічний епізод з історії і знати, що були люди, які поклали свої життя за те, що ми можемо сьогодні робити хоч щодня – розвивати, прославляти, вдосконалювати Україну. Саме це має бути метою життя молоді та старшого покоління. Заплативши таку високу ціну, складати зараз руки – це найбільша поразка.