Друзі!

Учора у тель-авівській лікарні «Іхілов» померла чудова жінка. Їй було 94 роки, звали її Пніна Гріншпан-Фрімер. Вона була однією з останніх живих героїв повстання у Варшавському гетто, яке відбулося у 1943 році.

З 1941 року євреї у східноєвропейських гетто намагалися розпочати опір ворогу. Для цього таємно накопичували озброєння або ж робили зброю власноруч. Це єврейське підпілля налічувало близько сотні різних груп, найактивніша з яких знаходилася саме у Варшавському гетто. Вона називалася Єврейська бойова організація та сформувалася тоді, коли 300 тисяч євреїв депортували із Варшави до табору смерті «Треблінка».

Тоді ті, хто лишилися в живих об’єдналися, аби захиститися. Серед них була й Пніна. Перша акція повстанців сталася у січні 1943, коли бійці гетто відкрили вогонь по фашистах, які готували чергову групу людей до депортації. Вороги відступили і ця маленька перемога надзвичайно надихнула бойову організацію.

Саме ж повстання розпочалося 19 квітня 1943 року і тривало майже місяць. Усього лише 750 бійців намагалися стримувати могутню німецьку армію, що мала перевагу і кількості та озброєнні. Тож у підсумку Єврейську бойову організацію – побороли. Тоді 7 000 євреїв розстріляли на місці, ще понад 5 тисяч згоріли заживо. Понад 50 000 людей відправили у концтабори.

Але сотні людей вижили. Вони змогли дістатися табору партизанів, що знаходився за містом і продовжити боротьбу. Інші ж, в тому числі Пніна, переховувалися у польських кварталах міста. Боротьба була сенсом її життя, вона ж і об’єднала її серце із серцем іншого бійця єврейського спротиву – Хаіма. По закінченню війни вони прожили чудове життя разом у Ізраїлі. А тепер – поховані поряд на кладовищі у Холомі.

Вічна пам’ять людям, які боролися проти несправедливості та жорстокості та не боялися заплатити найвищу ціну – віддати власне життя. Думаю, кожному українцю знайоме це відчуття абсолютної шани. Не забувайте своїх героїв та цінуйте їхню роль у вашому сьогоденні.