«Мир укладають не з другом. Мир укладають із ворогом».

Це невмируща цитата Іцхака Рабина, прем’єр-міністра Ізраїлю, чоловіка міцного і рішучого. Саме в цей день 21 рік тому його вбили. Підступно. Пострілом у спину.

Іцхак Рабин народився в Єрусалимі, та ви не здивуєтесь, коли я розповім вам, що походив він, як і багато відомих ізраїльських діячів, з України. Його дід, Менахім Рабічов жив на Київщині, а батько емігрував до США, коли досяг повноліття.

Іцхак, дитина Ізраїлю, був відданим йому повністю. Він був легендарним військовим та керував головними операціями у війні 1947 – 1949 років. У 1967, коли розгорнулася Шестиденна війна, саме він очолював Генштаб та під його командуванням Ізраїль виборов блискучу перемогу над Єгиптом, Сирією та Йорданією, Іраком та Алжиром.

Ізраїльтяни любили його і, понад це, вірили. Чоловік, який на власні очі бачив війну і закликав «трощити кістки палестинцям», зовсім змінив свій погляд, коли сів у прем’єрське крісло вдруге. Як виважена людина він розумів, що громадяни втомилися від війни, від терористів, від постійної загрози життю. Він вирішив піти на підписання Угоди в Осло, яка мала принести на ізраїльську землю мир та спокій. Перед численними камерами він потиснув руку своєму найгіршому ворогу – Ясіру Арафату, лідеру Організації визволення Палестини. За це вони обидва та ще Шимон Перес отримали Нобелівську премію миру. Такою могла бути нова сторінка історії Ізраїлю. Сторінка, на яку чекали ізраїльтяни.

Та сталося не так, як гадалося. Екстреміст Ігаль Амір вирішив, що Іцхак Рабин зрадив усіх і заслуговує на смерть. А себе він сам визначив «божим посланцем», який має відправити його на той світ. Кілька разів він намагався скоїти вбивство, та не вдавалося. Але страшний день настав. Іцхак Рабин прийшов виступити перед людьми, на площі Царів Ізраїлю у Тель-Авіві, з цієї нагоди зібрались сотні тисяч ізраїльтян. Він довго говорив з ними про мир. Коли вже йшов зі сцени, прямо на парковці, біля його машини, чекав убивця. Кілька пострілів з пістолету «Беретта» у спину, охоронці заштовхують Рабина у машину і везуть до лікарні рятувати. Та шлях до неї займає в кілька разів більше часу, ніж зазвичай. Тисячі людей зупиняються, аби привітати машину прем’єра та подякувати і навіть не здогадуються, що він смертельно поранений та за кілька годин помре.

Смерть Іцхака відіграла велику роль на мирному процесі із Палестиною. Точніше, на його закінченні. Його наступникам не вдалося домовитись із Арафатом на гідних умовах. Він не поважав нікого, крім Рабина. Після смерті навіть навідав його дружину Лею, аби висловити слова співчуття.

А вбивця прем’єра досі живий. Ігаля Аміра засудили до довічного ув’язнення. Він дуже пишається своїм вчинком і вважає себе національним героєм. Вже у тюрмі він одружився – на росіянці Ларисі. Яка іронія долі, правда? Пізніше вона народила від нього дитину - сина Їнона. Церемонію обрізання хлопчика провели 4 листопада, у 12 роковини смерті Рабина. Здається, слова тут зайві.

Ізраїль виніс власний урок з цієї трагедії. Контррозвідка, до якої через убивство Рабина було безліч питань, зазнала серйозних чисток та змін. Також вдосконалили й рівень підготовки спецслужб, бо раніше загрози чекали тільки ззовні країни, а ця ситуація навчила дивитися на проблему з усіх боків. Та й досі дуже важко зрозуміти, що одна людина може змінити хід історії країни на віки. Щоправда, як у поганому, так і в доброму сенсі.