пʼятниця, 18 листопада 2016 р.
Друзі!
Сьогодні дуже важливий день. Рівно 71 рік тому в Німеччині розпочався Нюрнберзький процес – історичний символ ХХ сторіччя, коли врешті запанувала справедливість та справжні злочинці отримали гідне покарання.
Місце проведення суду обрали не випадково. Саме у Палаці правосуддя в Нюрнберзі проходили зібрання нацистської партії, тож зв’язок обвинувачених із ним був очевидний. Утримували злочинців у тюрмі, яка була з’єднана із палацом підземним ходом. Усього під суд потрапили 24 нацистських політиків, військових, ідеологів нацизму. Серед них були: Герман Герінг, головнокомандувач військово-повітряними силами Німеччини, Рудольф Гесс – заступник Гітлера з керівництва нацистської партії, Йоахим фон Ріббентроп – міністр іноземних справ нацистської Німеччини та Вільгельм Кейтель - начальник штабу Верховного головнокомандування військовими силами Німеччини.
Судили злочинців представники трьох країн – СРСР, Великобританії та США. Насправді, карали нацистів люди теж не з кращою репутацією. Роботою радянської делегації у Нюрнберзі керував Андрій Вишинський, прокурор Радянського союзу у 1935-1938 роках, який був обвинувачем у таких скандальних справах, як «Шахтинська», сфабрикована проти донецьких вугільників. Допомагали Вишинському помічники Берії – Меркулов, Кобулов та Абакумов. Пізніше їх самих розстріляли за злочини проти Радянського Союзу.
Тривав Нюрнберзький процес 11 місяців, пройшло понад 400 засідань. Вирок «смертна кара через повішення» отримали 12 підсудних. Двом з них вдалося його уникнути. Мартіна Бормана, голову партійної канцелярії, засудили заочно. Скоріш за все, він загинув під час сутичок на вулицях Берліна. Герман Герінг покінчив життя самогубством прямо у в’язниці. За легендою, дружина передала йому капсулу з отрутою через поцілунок. Ще троє нацистів були засуджені до довічного ув’язнення, інші – отримали від 10 до 20 років за гратами.
Основною метою цього процесу було встановлення справедливості. Особливо – коли мова йшла про сотні тисяч жертв. Здавалося, ця подія назавжди мала закарбуватися в історії і встановити рівновагу, при якій зрозуміло, що будь-який кровожерний кат буде покараний. Світ мав запам’ятати, що за розпалювання міждержавних конфліктів є своя ціна. Шкода, що зараз про це вже забули.
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Немає коментарів:
Дописати коментар