Друзі!

Я вже розповідав вам різні історії про парламент Ізраїлю – Кнесет. Це справді дуже передовий та технологічний державний орган, робота якого налагоджена найкращим способом. Я наголошував на тому, які моменти може запозичити для себе Верховна Рада України. Сьогодні мені вдалося поговорити про це особисто із першим заступником Керівника Апарату парламенту – керуючим справами Петром Боднарем.

Разом із генеральним директором Кнесету Альбертом Сахаровичем ми зустрілися із ним та говорили про шляхи вдосконалення Верховної Ради. Я запропонував, що цікавого можна запозичити у ізраїльського Кнесету.

В першу чергу мова йшла про безпеку. Це питання в Україні має стояти на першому місці, бо країна знаходиться у стані постійної боротьби з агресором. В Ізраїлі до цього ставляться надзвичайно уважно. Після виявлення будь-якого серйозного провалу у сфері безпеки нещадно змінюється усе керівництво відповідних підрозділів. Також йшлося про безпеку внутрішню, зокрема, у самій Раді. Всередині будівлі має діяти власна поліція. Та не для того, аби захистити парламентарів від людей, а щоб навести лад та зупинити провокаторів бійок, суперечок, та інших подій, коли державні службовці поводять себе неприпустимо.

Ми з паном Боднарем говорили й про електронну систему для голосування «Рада». Нажаль, зараз її вдосконалення призупинили через брак коштів. Але технологічне оновлення вкрай потрібно. Я впевнений, депутати повинні голосувати особисто, а кнопкодавство повинно жорстоко каратися. Тільки тоді є шанс навести порядок. Крім цього, за прикладом ізраїльського Кнесету, слід винести на вулицю перед парламентом табло, аби усі охочі бачили, скільки людей зараз знаходяться у будівлі і реально працюють.

Окреме питання – екологічність. Верховна Рада має давати приклад усій країні, як економити ресурси, а не витрачати купу державних коштів на те, чим можна знехтувати.

Україна та Ізраїль – молоді країни, та Ізраїль вже зміг стати одним з перших у різних аспектах. Все це через те, що країна змогла побороти свої проблеми та зробити їх не недоліком, а перевагою. Я сподіваюся, що й Україна не пастиме задніх, а зуміє стати на новий щабель розвитку. Принаймні, я прикладаю для цього усі можливі зусилля.