Друзі!

Сьогодні день народження видатної української поетеси Лесі Українки! 146 років тому вона народилася у місті Звягель. На честь цієї важливої дати я хочу розповісти вам кілька цікавих фактів про неї, яких ви, можливо, не знали.

Думаю, ні для кого не секрет, що Лесі Українка – це псевдонім. Справжнє ім’я поетеси – Лариса Косач. Вдома її звали і Лесею, і Зеєю, і Мишолосією. Мишолосія – це поєднання імен Міша і Леся, брата і сестри Косачів. За переказами, псевдонім «Українка» Лариса запозичили від дядька Михайла Драгоманова, який саме так підписував свої статті. Він надзвичайно вплинув на її життєві погляди.

Леся була дуже розумною дівчинкою, знала кілька іноземних мов і вже в 5 років навчилася грати на роялі, у вісім – почала писати вірші. Коли дівчинці було 9, вона захворіла на туберкульоз кісток, тому змушена була лежати з загіпсованими руками і ногою місяцями. Та навіть у такому стані вона ніжкою вистукувала такт, ніби грала на роялі.Писати і друкуватися Леся почала всього у 12 років! До її ранніх творів відносять український переклад «Вечорів на хуторі» Миколи Гоголя, який вона зробила у співавторстві з братом.

Леся Українка була дуже сильною духом. Існує оповідка, що одного разу тато подарував їй маленьку козу. Вона відв’язалася та втекла у ліс, де її розірвали вовки. Леся засмутилася, коли дізналася про це, але сказала, що задавила б вовка голими руками, аби він не кривдив слабкіших за себе.

Українка вміла кохати. Дехто вважає її першим коханням поета-перекладача Максима Славинського. Коли вони познайомилися, дівчинці було усього 15, її коханому — 18. Вони легко порозумілися, бо любили одне й те саме – писати. Разом перекладали твори Гейне. Саме Славінському Леся Українка присвятила такі шедеври любовної лірики, як «Горить моє серце», «Сон літньої ночі», «Хотіла б я піснею стати».

Дехто вважає, що Леся Українка була закохана у Ольгу Кобилянську – відому українську письменницю. Усе через листування, де Українка часто називала Кобилянську пестливими словами, зокрема «хтосічкою». Та це були усього лише дружні стосунки.

Натомість, справжнім коханням Лесі Українки називають революціонера Сергія Мержинського. Він, хворий на сухоти, саме лікувався у Ялті у 1897 році, де вони й зустрілися. Це не було кохання з першого погляду, проте минув час і вони зрозуміли одне одного так, як ніхто інший. Він називав поетесу «Леся-Ларочка». Коханий помер просто на руках у другої половинки – від туберкульозу легенів. Йому Українка присвятила цілу поему - «Одержима». Через шість років після смерті Мержинського, у тридцять шість років, вона познайомилася зі студентом-першокурсником Климентом Квіткою. Він любив українську, був збирачем народних пісень. Вони, такі різні, вирішили одружитися, хоча родина Українки була проти. Саме Климент, якого вона ласкаво називала Кльонею, піклувався про неї до кінця життя. Усі гроші вони витрачали на Лесине лікування. Проте все було марно і хвороба врешті перемогла. Померла Леся Українка в 1913 році в Грузії, а похована вона в Києві, на Байковому кладовищі.

Друзі, ми маємо пам’ятати про таких величних людей, як Леся Українка, бо вони – не наше минуле, вони – той стовп, на якому формується майбутнє нації. Вічна шана!