Друзі!

Саме у цей день народився Валер’ян Підмогильний – відомий український письменник, який був закатований сталінським режимом в урочищі Сандармох.

Валер’ян Петрович народився в селі Чаплі на Катеринославщині, в родині селянина. Батько помер рано, тому про сина піклувалася матір. Саме вона виховала у ньому любов до всього українського, починаючи від фольклору і закінчуючи загальними цінностями. Хлопець дуже любив читати та вчитися, був вельми працьовитим. Вчився на відмінно і був спраглим до нових знань.

Після закінчення реального училища він легко вступив до університету, та був змушений покинути навчання через нестачу коштів. Валер’ян пішов працювати – спершу був секретарем відділу народної освіти. Згодом майстерно поєднував працю педагога і видавничу діяльність. Хлопець хотів писати і увесь свій вільний час віддавав саме літературі. Він створив декілька оповідань, які пізніше видав у збірці «Твори. Том I». Підмогильному було всього 18, а він уже замахнувся на те, що його твори виходитимуть цілими томами! Проте, на жаль, так не сталося.

Але цей період був, безсумніву, найщасливішим у житті Валер’яна. Через певний час він переїхав до Ворзелю. Там узяв шлюб з донькою місцевого священика, Катериною Червінько. За рік у них народився син Роман. Підмогильний працював учителем української мови. Він продовжував писати. Пізніше родина переїхала у Київ, де Валер’ян Підмогильний легко знайшов собі нову роботу – спершу у школі, згодом у видавництві. Чоловіка обожнювали за його неординарність, високу моральність та мудрість.

Він писав правду. У своїх творах Підмогильний спирався на реальність, яку бачив сам. Він пережив Голодомор, спостерігав, як сталінський режим паплюжить долі українців. Він ненавидів пануючу тоді ідеологію, вболівав за майбутнє своїх співвітчизників. Це і вирішило його долю, бо таких, як Підмогильний, тоді просто позбувалися. Спершу Валер’ян Петрович втратив членство у складі редколегії видання «Життя і революція», його позбавили можливості друкуватися. Та він все одно не покладав рук, переїхав з родиною до Харкова, займався перекладами. Але тимчасовий спокій завершився. В НКВС УРСР автора занесли у список «ворожих», і це само по собі уже було вироком. Підмогильного заарештували 8 грудня 1934 року. Які звинувачення, спитаєте ви? Абсурдні. Нібито Валер’ян був «учасником контрреволюційної терористичної організації, яка ставила собі за мету організацію терору на керівників партії». Письменник мужньо усе заперечував, але його засудили до 10 років ув’язнення. Та через деякий час вирок змінили. І життя Підмогильного, разом з іншими українськими інтелігентами, обірвалося в урочищі Сандармох.

Друзі! Ми з вами маємо шанувати цього видатного українського письменника, який присвятив своє життя збагаченню української культури. Його творчістю могли б пишатися будь-де, але вона – українська, тому ми маємо її пізнавати. Нам та нашим дітям слід розуміти, що переживала Україна у той період, а людини, що писала б про це щиріше за Валер’яна Підмогильного, – немає.