Друзі!

Сьогодні Міжнародний день рідної мови. Це – свято всесвітнього рівня, запроваджене ЮНЕСКО, яке возвеличує розмаїття мов та їх надзвичайну роль у становленні народів.

Мова – це і є ми. Я розповідав вам раніше історію Еліезера Бен-Єгуди, якого надзвичайно шанують ізраїльтяни та вважають «батьком сучасного івриту», бо саме він відродив мову, що об’єднала народ. «Знайти спільну мову» - це не лише образний фразеологізм, який означає домовлятися. Це головний сенс для держав, які цієї мови не мали, або для тих, де її використання десятиріччями пригнічувалося.

Наведу вам цитату чудової української письменниці Оксани Забужко: «Мова – далеко не тільки «засіб спілкування», тобто передачі «вже готових думок», як нас усіх учили в імперській школі. Куди серйозніша її місія – бути способом народження тих думок: коли «нема мови», людині просто-напросто «нема чим думати». Думати та жити українською – один з головних сенсів, яким мають послуговуватися сучасні українці. Не може бути інакше, коли ми пережили Революцію Гідності, продовжуємо жити в умовах війни на Донбасі, коли все наштовхує український народ на єднання – у межах своєї країни із своєю мовою. Це аж ніяк не означає, що інші потрібно пригнічувати. В Україні живуть представники понад 130 національних меншин, які є – носіями 79 мов. Ми маємо поважати їх та підтримувати. Головне для всіх – розуміти, що рідна мова – це скарб, який дається надзвичайно високою ціною, і ми маємо його цінувати та оберігати.

Українська мова зараз знаходиться на новому щаблі розвитку. Нею говорять усе більше людей та пишаються цим. Українські переклади фільмів та книжок вважаються одними з кращих, все більше передач на телебаченні та радіо лунають саме українською. Тенденції розвитку, які ми спостерігаємо, ще раз доводять, що українська мова – сучасна, вона насичується все новими барвами. Так само змінюються ті, хто говорить та мислить нею.

Друзі! Цінуйте свою мову. Вітаю вас усіх з цим символічним святом. Рідна мова – це невидимий зв’язок будь-якого народу. Пам’ятаємо та шануємо це!