Друзі!

Сьогодні минає 204 роки від дня народження Семена Гулака-Артемовського – видатного композитора, співака, автора однієї з перших україномовних опер «Запорожець за Дунаєм».

Семен Степанович народився у місті Городище у родині священника. Не дивно, що батьки хотіли, аби син пішов стопами батька – його відправили до Києва вчитися у духовне училище. Але долю Гулака-Артемовського вирішив випадок. Неповторний баритон юнака тоді лунав у Михайлівському Золотоверхому монастирі. Його почув композитор Михайло Глінка, він саме шукав виконавця для партії Руслана у новій опері «Руслан і Людмила». Голос молодого Гулака-Артемовського настільки сподобався Глінці, що він забрав його с собою у Петербург. Спершу навчав його співу, згодом – зібрав кошти, аби Семен зміг поїхати вчитися за кордон. Три роки Гулак-Артемовський набирався знань у Парижі та Флоренції, згодом – повернувся у Петербург.

Дебютував співак у партії лорда Генріха Астона в опері Доніцетті «Лючія ді Ламмермур» на сцені Большого театру. Того ж року врешті відбулася прем’єра «Руслана і Людмили» - опери Глінки, яку той готував цілих 5 років, де Семен Степанович виконав головну партію. З тих пір він 22 роки був провідним солістом Петербурзької імператорської опери. Публіка ходила спеціально «на Артемовського», він став її улюбленцем.

Найбільше цього талановитого чоловіка знають, як автора україномовної опери «Запорожець за Дунаєм». Царська цензура заборонила ставити її на сцені впродовж цілих 20 років. Пізніше оперу «оживив» Марко Кропивницький.

Крім опери, Гулак-Артемовський написав безліч чудових українських пісень. Зокрема ті, які ми з вами чудово знаємо - «Стоїть явір над водою», «Спать мені не хочеться», «Ой на горі та й женці жнуть».

Серед цікавих фактів – Семен Гулак-Артемовський був добрим товаришем Тараса Шевченка. «Стоїть явір над водою» - твір, який Семен Степанович присвятив саме йому. А ще – постійно підтримував у часи заслання, коли від Тараса Григоровича відвернулися майже усі, пересилав гроші, чим не аби як допомагав. Шевченко, у свою чергу, не раз малював портрети Гулака-Артемовського та його дружини.

Останнім для Гулака-Артемовського став виступ у виставі “Громобой” Большого театру.

Друзі, я впевнений, що такий безцінний мистецький спадок, як той, що залишив нам усім Семен Гулак-Артемовський залишиться вічним у нашій історії. Слухаємо, співаємо та розповідаємо іншим – так безсмертні твори житимуть вічно.