пʼятниця, 2 вересня 2016 р.

Вчора в українських і ізраїльських школах розпочався новий навчальний рік.


На жаль, багато шкіл України увійшли в цей рік в недоукомплектованому педскладі. У той же час Міносвіти збирається звільнити майже 4 тисячі вчителів в рамках реформи системи освіти. А чи знаєте ви, що близько 20% шкільних вчителів в Україні - це люди пенсійного віку? Щорічно українські педвузи випускають тисячі вчителів різного профілю, але зарплата в 1,5-3 тисячі гривень не приваблює молодих людей.

У цей же самий час в Ізраїлі існує конкурс на місце шкільного вчителя. Думаєте тут величезні вчительські зарплати? Ні, в Ізраїлі регулярно проходять страйки працівників освіти і навіть учнів. Вся справа в престижності професії вчителя. В Ізраїлі успішні люди залишаюсть свої колишні місця роботи - з хорошими зарплатами і керівними посадами - щоб піти працювати в школу. І конкурс серед таких претендентів - п'ять людей на одне місце.

Всі ці люди хочуть працювати з молодим поколінням ізраїльтян, щоб робити щось значне для всієї країни. Наприклад, виконавчий директор великої ізраїльської комп'ютерної компанії Аві Натан не так давно залишив колишнє місце роботи і став викладати математику в звичайній ізраїльської школі. При цьому його колеги, його сім'я підтримали його. Аві буде отримувати на порядок меншу зарплату, його стаж обнулиться, зате він буде виховувати нове покоління. Саме цей факт є стимулом для нього.

Скажіть, як багато ви знаєте історій, коли директори, пілоти винищувачів, військові високих чинів відмовляються від кар'єри, щоб піти працювати в школу? Я знаю багато, але всі вони про Ізраїль. Тут існує спеціальний центр перепідготовки, в якому колишні інженери, ветеринари і менеджери освоюють професію вчителя. При чому в школу підуть працювати не всі, а тільки один з п'яти. І таких людей стає все більше: тільки за останні кілька років кардинально змінити вид діяльності вирішили близько 4 тисяч ізраїльтян. Прагнення до знань в сучасній єврейській державі сильніше прагнення до грошей.

Я бував у багатьох країнах і бачив досить різні відносини між людьми. Але найбільш лагідне та найуважніше ставлення до дітей, яке я зустрічав - саме в Ізраїлі. Тут дітей люблять і поважають: звичайна школа кібуцу мало чим відрізняється від будь-якої столичної, при чому мова не про матеріальне забезпечення, а саме про ставлення до людей.

Немає коментарів:

Дописати коментар