2 роки тому було скоєно один з найстрашніших злочинів в історії «країни совєтов»: вночі 18 травня 1944 року влада тоталітарної держави позбувалася від цілого народу.

Стукіт сердець кримський татар в ту ніч перетворився на стукіт коліс товарних вагонів, які вивозять народ зі своєї батьківщини, прирікаючи на смерть і забуття. Знадобилося лише три доби, щоб вивезти близько 200 тисяч осіб за тисячі кілометрів. Половина з них померла в дорозі. Ті, кому вдалося вижити, були розкидані по різних регіонах Середньої Азії.

Всього за три дні сталінський режим наказав всьому народові перестати існувати, забути своє коріння, відмовитися від свого майбутнього. Тільки наприкінці 20 століття, коли розпалася країна катів, кримські татари змогли повернутися до себе додому, щоб почати все заново.

Сьогодні, як і 70 років тому, відроджений тиран хоче знищити право кримськотатарського народу на власну ідентичність, намагається черговий раз обдурити весь світ і знищити багатостраждальний народ. У Криму знову забороняють бути татарами, будь-який натяк на національну приналежність переслідується. Окупаційна влада заборонила кримським татарам проводити будь-які акції, присвячені депортації і геноциду, але не можна заборонити їм просто помолитися за померлих.

Сьогодні я закликаю всіх вшанувати пам'ять загиблих під час тих трагічних подій. Ніщо не може виправдати або пояснити знищення половини народу. Але не меншим злом буде забути про злочин, вчинений 72 роки тому.