Друзі, чи багато з вас знають, що іврит - мова Держави Ізраїль - до кінця 19 століття використовувалася виключно в синагогах або філософських трактатах?

Тобто, протягом майже 2 тисяч років, він був практично мертвою мовою. А зараз на івриті говорять мільйони євреїв, як в самому Ізраїлі, так і за його межами. Використання івриту у повсякденному вжитку стало одним з найбільш вирішальних факторів єврейського відродження.

На івриті перестали розмовляти приблизно в кінці 2 століття н.е., його просто передавали з уст в уста разом з традиціями і звичаями. Як і єврейський народ, іврит асимілювався. Довгий час він мав для євреїв таке ж значення, як латина для християн. Якщо будь-який європейський народ має не тільки свою національну мову, а й свою країну, то для євреїв іврит був їх державою. Повний перехід на місцеві мови просто знищив би єврейський народ, тому не дивно, що відродження івриту стало одним з основ відродження Ізраїлю.

Перші переселенці в Ерец-Ісраель справедливо вважали, що держава повністю відродиться тільки тоді, коли заговорить однією мовою. Вони докладали всіх зусиль, щоб відродити її: самі говорили на івриті, вивчали його, писали на ньому, спілкувалися з іншими на івриті. Особливу увагу відродженню івриту приділяли в школах: івриту доводилося конкурувати з англійською, французькою та німецькою, не вистачало навчальних матеріалів, вчителів. Але євреї точно знали, що якщо на івриті заговорить дитина, то з нею заговорить спочатку її сім҆я, дім, а потім і вся її вулиця. Так і вийшло.

Якщо в релігійних текстах можна знайти близько 8 тисяч слів на івриті, то сучасна мова налічує 120 тисяч слів. В Ізраїлі існує навіть Академія єврейської мови, яка постійно працює над збагаченням івриту: пише наукову термінологію, доповнює словниковий запас в різних областях культури і мистецтва.

Зараз в Ізраїлі усі говорять, пишуть і думають на івриті. Іврит став ототожнюватися не тільки зі священними книгами, а й з державою Ізраїль.

Дорогі українці, до чого це я? Та до того, що поки українці не почнуть говорити, писати, і навіть думати українською, доля України до кінця не буде визначена. Мова є неодмінною умовою існування народу і держави. Варіантів тут небагато.