Друзі!

Друзі! Учора відбувся закритий показ фільму «Чужа молитва» режисера Ахтема Сеїтаблаєва. Я дуже дякую усім, хто разом з нами переглянув цю неймовірно зворушливу кінокартину.

Я відчував співпереживання, сум і біль кожного з глядачів після перегляду цього сильного фільму. А ще – неймовірну пошану до тих, хто створив таке важливе та емоційне кіно. Зал вибухнув оваціями, щойно на екрані з’явилися титри і продовжував плескати у долоні впродовж усього фінального саундтреку фільму, пісні, що морально завершила і доповнила фільм – «1944» Джамали.

Стрічка «Чужа молитва» дуже важлива для кожного з нас. У ній оповідається історія простої жінки-татарки, яка врятувала єврейських дітей у часи німецької окупації Криму. Її подвиг – частина могутньої сили, яка протистояла світовому злу, сили людей, яких згодом назвали Праведниками народів світу. В Україні таких людей було 2,5 тис. Вони страшенно ризикували – своїм життям, життям своїх дітей та близьких і своїми вчинками протистояли страшній волі божевільного диктатора, який чомусь вирішив, що цілий народ має зникнути з лиця землі. Але так не сталося.

«Той, хто рятує людину, той рятує світ». Якось я був на церемонії, на якій нагороду Праведників народів світу присвоїли подружжю, яке врятувало маленького хлопчика-єврея. На жаль, самі чоловік та дружина не дожили до цього моменту і нагороду отримувала їхня донька – теж вже бабуся. Аби подякувати за її подвиг з Ізраїлю приїхало 20 нащадків цього хлопчика. Я назавжди запам’ятав їхні емоції – сльози, сповнені болю та щастя водночас.

Я хотів би, щоб кожен з вас подивився фільм «Чужа молитва». Це дуже багатогранне кіно, в якому є безліч паралелей, поєднано дві страшні трагедії з історії України. У ньому є багато площини для роздумів. А головне, кожен з вас може уявити цю історію, подумати, як би ви вчинили. Та найважливіше – аби фільм подивилася молодь, яка не бачила цих жахів. Так вони зможуть відчути ту страшну атмосферу і зробити висновки, щоб такі жахливі події не повторилися у майбутньому. Аби такі моторошні речі, події, слова як депортація, геноцид, Голокост, Голодомор, залишилися тільки на сторінках підручників історії.