Друзі!

Друзі! 10 років тому цього дня помер видатний український авіаконструктор, Герої України Петро Балабуєв. За його участю та під його керівництвом були побудовані різні літаки, зокрема найбільший у світі Ан-225 «Мрія», велетень Ан-124 «Руслан» та Ан-22 «Антей».

Петро Васильович народився 23 травня 1931 року на хуторі Валуйськ на Луганщині. Вже у 11 років він став главою родини. Його батько Василь Балабуєв був партизаном, його спіймали та розстріляли фашисти. Тоді Петро Васильович навчився піклуватися про всю родину – маму та двох сестричок. Саме турботливість буде однією з рис, яку згадуватимуть його рідні та колеги увесь час.

Вперше літак малий Петро побачив одразу після війни. Літальний апарат настільки вразив його, ніби це було щось неземне. Це було кохання з першого погляду. Утім, коли настав час обирати, куди вступати, Петро вагався. Думав не замахуватися на щось велике – стати геологом. Але подав документи і у Харківській авіаційний інститут. І вступив.

Утім, гуманітарні предмети давалися Балабуєву важко. Він пропускав такі заняття, а у вільний час працював вантажником на вокзалі, аби мати змогу вижити. Жив Петро Васильович прямо в одній з аудиторій вишу, разом із 19 іншими студентами. Життя було важким, але своїх друзів зі школи та інституту Балабуєв ніколи не забував.

Із дружиною Раїсою Петро Васильович познайомився у інституті. Під час навчання вони дружили, ходили на прогулянки. Потім весь випуск приїхав працювати на завод до Антонова. Там вже не було часу на залицяння – одна суцільна робота. Але попри те, що до Раїси залицялися інші робітники, вона все ж любила саме Петра. Минув час і вони одружилися. Весілля було бідним, навіть без обручок, але жінка красувалася у білій сукні, яку сама пошила для себе. Згодом у пари з’явилася донька.

Спершу Петро Васильович працював на заводі інженером-конструктором, згодом – начальником складальної майстерні, цеху. У 1961 Балабуєва призначили заступником головного конструктора і начальником філії ОКБ на серійному заводі в Ташкенті в період запуску в серію найбільшого у світі на той час транспортного літака Ан-22 «Антей». Його у 1965 Балабуєв повіз на авіасалон Ле Бурже до Франції. Там трапився цікавий випадок – літаку не дозволяли посадку. Його відправили спершу на друге коло, потім на третє…екіпаж не міг зрозуміти, в чому справа, а внизу зібрався цілий натовп людей. Виявилося, це дирекція Ле Бурже вирішила не затягувати і одразу продемонструвати глядачам перший широкофюзеляжний літак.

Як генеральний конструктор Балабуєв дав путівку в життя літаку Ан-225 «Мрія», яким досі пишається вся Україна. Петро Васильович розповідав іншу історію, що сталася на міжнародному авіасалоні Ле Бурже. У 1989 році туди прилетіла «Мрія», ще й з космічним кораблем «Буран» на «спині». Тоді головний конструктор фірми «Боїнг» ошаленів, мовляв, цей велетень ще й літає? На що Балабуєв відповідав жартома: «Ні, ми на потязі сюди літак привезли». Тоді представник «Боїнга» кинув свого капелюха під ноги і вклонився «Мрії».

Петро Васильович був людиною з великої літери. Коли Олег Костянтинович Антонов помер у 1984 році, саме він очолив АНТК і продовжив його справу. За Балабуєва говорили його вчинки – він знав кожного, хто працював на заводі, ходив цехами, аби бачити людей. Якщо вони працювали понаднормово – слідкував за тим, щоб працівників годували бутербродами, кавою. Одного разу під час відрядження до Африки важкою хворобою захворів один з авіатехніків. Тоді Балабуєв відправив за ним робочого літака, який доставив чоловіка на лікування до Англії.

На жаль, цей чудовий чоловік із добрим серцем не дожив усього кілька днів до свого 76-річчя. Він помер 17 травня 2007 року у Києві. Мені здається, такі люди, як Петро Балабуєв – це приклад для нас усіх. Бо він поєднував талант, віру в свою справу, працьовитість та людяність – саме ті якості, які роблять людей великими.