Друзі!

Друзі! Саме у цей день у 2008 році в Варшаві померла Ірена Сендлер – людина з великої літери, Праведниця народів світу, що під час Голокосту врятувала 2500 єврейських дітей. «Кожна дитина, яка врятувалася за моєї допомоги, а також за допомоги чудових таємних посильних, яких вже немає серед живих – це причина мого існування на землі, але не причина для слави». Вочевидь, вдячність врятованих була сильною – Ірена Сендлер прожила довгих 98 років.

Ірена Сендлер народилася 15 лютого 1910 року у Варшаві. Її батько був лікарем, і коли дівчинці було всього 7 років, він помер –підхопив тиф від пацієнта. Ірена та її мама опинилися у матеріальній скруті. Аж раптом родину навідали представники місцевої єврейської громади. Вони хотіли віддячити за безкоштовну медичну допомогу, яку надавав їм батько Ірени. Вони запропонували платити за навчання Ірени, поки вона не стане повнолітньою. Мати дівчинки відмовила, але розповіла про пропозицію донці. Ця щира готовність допомогти вразила Ірену Сендлер у саме серце.

У грудні 1942 32-річніа Ірена стала керівницею дитячого відділу щойно створеної Ради Допомоги Євреям («Жеґоти»). Німецька адміністрація дуже боялася сипного тифу, епідемія якого саме ширилася єврейським гетто. Це зіграло на руку Ірені – вона мала перепустку у гетто, аби роздавати ліки та контролювати санітарно-гігієнічний стан. У гетто Ірена носила Зірку Давида на знак солідарності із євреями. Кожен її похід у гетто міг коштувати Ірені життя – щоразу вона вивозила звідти єврейських дітей, у тому числі немовлят, переважно сиріт.

Весь час доводилось вигадувати нові методи втечі, дітлахів виводили з гетто через каналізацію або підвали сусідніх будинків, найменших виносили у сумках, ховали під сидіння трамваю, що ходив крізь гетто. Ще одним варіантом було ховати дітлахів у мішки зі сміттям та вивозити їх. Дітям вводили заспокійливе, щоб вони не кричали, але вигадали план і для форс-мажорних ситуацій – водій санітарної машини навчив свою собаку голосно гавкати по команді, коли потрібно було минати охорону.

Ірена часто згадувала, наскільки боляче було забирати дітей від їхніх батьків. Вони усі намагалися отримати гарантію, що діти будуть у безпеці, але гарантувати таке не міг ніхто. Деякі плакали і не віддавали дітей – Ірена минала такі сім’ї. Та найстрашніше, коли вона поверталася у гетто за деякий час, дізнавалася, що їх усіх із дітьми забрали до концтаборів. Врятованих дітей Ірена Сендлер віддавала у перевірені родини, притулки чи монастирі.

Аж тут на неї написали анонімний донос у Гестапо. Ірену Сендлер арештували у 1943 році. Її катували, поламали руки та ноги, засудили до страти. На щастя «Жеґоті» вдалося її врятувати. Організація знайшла кому дати хабаря і їм’я «Ірена Сендлер» потрапило у список вже розстріляних людей.

Якщо ви думаєте, що близька смерть та муки зупинили цю визначну жінку, то ні – впродовж усієї війни Ірена продовжувала працювати у підпіллі та рятувати єврейських дітей, попри те, що змушена була ходити на милицях.

Загалом Ірена Сендлер врятувала близько 2 500 дітей, у тому числі майже 800 — із Варшавського гетто. Вона змогла зберегти усі дані про врятованих, бо закопувала скляні банки із нотатками про їх походження у своєму саду.

У 1965 році Ізраїль віддав шану героїні: Ірена Сендлер була названа Праведником народів світу. А от Нобелівську премію вона не отримала, хоча мала шанс у 2006 році. У квітні 2009 року вийшла кінострічка «Хоробре серце Ірени Сендлер», що розповідає про подвиг цієї простої і чемної жінки.

«В дитинстві мене вчили: якщо тоне людина, її слід врятувати незалежно від релігійної та національної приналежності». Я вклоняюся перед подвигом Ірени Сендлер і вважаю, що любов до людей, взаємна підтримка та допомога – те, на чому має будуватися суспільство розумних людей, для яких гуманізм – не пустий звук.