Всім відомо, що в єврейських сім‘ях дуже люблять дітей. В світських сім‘ях зазвичай буває по двоє дітей, в релігійних же 5-6. Молода сім‘я не живе «для себе», як це заведено в Україні, а досить швидко починає думати про народження дитини. Якщо ж виникають проблеми зі здоров‘ям, то вони звертаються до центру репродуктивної медицини. При чому за процедури, що коштують чималих грошей, сплачує держава.
Що ж стосується відмови від дитини, то така ситуація радше є виключенням з правил. Як пожартував один мій знайомий «якщо на поріг лікарні підкинути немовля, за п‘ять хвилин через нього розпочнеться повноцінна війна». Більше того, коли дізнаються, що жінка має намір перервати вагітність, то з нею відразу ж починають співпрацювати спеціальні служби, що пропонують все ж таки народити та віддати дитину на усиновлення за пристойну винагороду.
Чому ж в Ізраїлі немає дитячих будинків в класичному «радянському» варіанті? Як я вже сказав, кількість усиновителів значно перевищує кількість дітей, що потребують усиновлення. Це не означає, звичайно, що в Ізраїлі не існує дітей-сиріт, або дітей, батьки яких позбавлені батьківських прав. Однак такі дітки лише короткий час перебувають в спеціальних інтернатах, звідки одразу ж вирушають на виховання в сім‘ю, де, як правило, вже є власні діти. Нові «батьки» за законом стають опікунами дітей. В подальшому вони проходять дуже довгу процедуру зі всиновлення і тоді вже остаточно на юридичному рівні стають батьками дітей.
В Ізраїлі усиновлюють всіх дітей: дітей будь-якого віку, хронічно чи тяжко хворих дітей – усіх радо приймуть в нову родину. Хворі діти перебувають в лікарнях, їх беруть під опіку волонтери. Їм же надається першочергове право на усиновлення.
В Ізраїлі не існує такого поняття як безпритульна дитина. Таке ставлення до найменш захищених верств населення є відображенням самої суті ізраїльтян: будь-яке життя священне, а історія добре навчила його берегти. Таким чином люди думають не лише про своє життя, але й про майбутнє своєї держави.
Немає коментарів:
Дописати коментар