Друзі!

Друзі! Сьогодні я хочу розповісти вам історію про Євгеніуша Лазовського та Станіслава Матулевича – польських лікарів, які врятували близько 8 тисяч євреїв у часи Голокосту завдяки одній науковій хитрощі.

Євгеніуш народився у 1913 році у Польщі, у місті Ченстохова. Він отримав медичну освіту перед самим початком Другої світової війни. Закінчив Університет імені Юзефа Пілсудського у Варшаві. Після закінченна навчання записався добровольцем на фронт, утім майже одразу потрапив у полон. Втік звідти і став займатися партизанською роботою. Але згодом зрозумів, що медичні навички набагато корисніші у військові часи. Разом з дружиною та маленькою донькою він переїхав у місто Розвадів, біля якого розташовувалось кілька сіл та єврейське гетто. Лазовський влаштувався на роботу лікарем, працював пліч-о-пліч зі своїм другом – доктором Станіславом Матулевичем.

Євгеніуш таємно почав допомагати тим, хто потребував лікарської допомоги у гетто. Він попросив своїх пацієнтів відзначати двері тих будинків, де потрібен лікар, вночі приходив та лікував хворих.

Але чоловік розумів – так євреїв не врятувати. Потрібен був більш глобальних план. І він вигадав, як допомогти усім – полякам від насильного виселення на роботи до Німеччини, а євреям – врятувати життя.

Ще до війни друг Лазовського Матулевич зробив відкриття: якщо до крові людини ввести мертві бактерії Proteus OX19, то тест на тиф дасть позитивний результат. При цьому пацієнт залишається здоровим. Таким чином лікарі «заразили» тифом поляків, бо хворих євреїв не лікували б, а вбили на місці.

Німецькі військові залишили місто, де «вирувала епідемія». І оголосили карантин на всій навколишній території. Але кількість загиблих внаслідок епідемії була занадто малою, тому до Розвадова відправили лікаря, який мав перевірити ситуацію. Той приїхав з двома студентами.

Лазовський та Матулевич заздалегідь дізналися про гостя і підготували йому теплий прийом. Після застілля він відправив брати аналізи своїх помічників. Ті дуже боялися підхопити хворобу, тому перевірили лише кілька хворих ( у яких насправді був тиф).

Після повернення з відрядження лікар підтвердив наявність епідемії у Розвадові, а таким чином ще якийсь час для міста та мешканців навколишніх територій вдалося виграти. Як виявилося, достатньо, аби дочекатися кінця німецької окупації.

Після закінчення Другої світової війни Євгеніуш переїхав у Америку, завдяки гранту Фонду Рокфеллера.  Там далі працював лікарем і викладав в Університеті Іллінойсу. Він жив у місті Юджин в штаті Орегон до самої смерті у 2006 році. Про доктора Євгеніуша навіть зняли документальний фільм «Приватна війна», що заснований на історіях людей, чиї родини вдалося врятувати завдяки фіктивній епідемії та мемуарах самого Лазовського.

Друзі, історії таких людей, як Євгеніуш Лазовський надихають. Коли людина поєднує у собі розум та людяність, вона здатна творити величні справи. Бажаю кожному прагнути цього.