Друзі!

Друзі! Цього дня у 1952 році помер Микола Стражеско - видатний український вчений-медик, фундатор терапевтичної школи та вітчизняної кардіології взагалі.

Микола Стражеско народився 30 грудня 1876 року в Одесі. Його батько був юристом, мати походила з роду гетьмана Сагайдачного. Микола Дмитрович був розумною дитиною, початкову освіту здобув у Рішельєвській гімназії в Одесі. По закінченні навчання юнак вступив на перший курс медичного факультету Київського університету. У 1899 Стражеско випустився, отримав диплом з відзнакою і був зарахований на кафедру патології, якою керував Василь Образцов. Він одразу розгледів талант цього працьовитого та здібного хлопця і намагався всебічно допомогти йому досягти висот. Тож Образцов доклав зусиль, аби Микола ще повчився, цього разу у кращих лікарів Франції та Німеччини.

За казковим збігом обставин, одруження Стражеска теж пов'язане з Образцовим. Одного разу Стражеско врятував гімназистку - зумів витягти її буквально з-під копит кінної поліції. На цьому вони попрощалися. Згодом наставник Стражеска запросив юнака до себе на вечерю. Під час знайомства він упізнав ту саму дівчину, яку врятував. Це була Наталя, донька Образцова. Тоді Микола зрозумів, що це доля. Пара побралася, коли Стражеску було 25 років.

Микола Дмитрович продовжував вдосконалювати знання. Цього разу його відправили до Санкт-Петербурга. Там два роки він працював у лабораторії відомого професора Івана Павлова. Після практики, Павлов запропонував Стражеску написати дисертацію з фізіології кишківника. Микола зробив складне дослідження, пов'язане з ферментативною діяльністю у кишківнику, і 30 жовтня 1904 року отримав звання доктора медицини.

Після цього Стражеско повернувся до Києва. Йому було 28 років,він почав працювати на кафедрі факультетської терапії Київського університету. Згодом він вже викладав курс із клініки захворювань серцево-судинної системи. Микола Дмитрович дуже подобався студентам. Водночас Стражеско продовжував працювати помічником Образцова. Існує легенда, що професора Преображенського і його помічника доктора Борменталя Михайло Булгаков у «Собачому серці» «списав» саме з Образцова і його помічника Стражеска. Адже саме 1909 року, коли ці два вчених представили свої роботи з захворювань серця, Михайло Булгаков вступив на медичний факультет Київського університету.
З 1910 Стражеско очолював різні кафедри спершу у Київському жіночому медичному інституті, згодом у Олександрівській міській лікарні. Але часи були тяжкими - тому родина талановитого медика була змушена на деякий час переїхати до Одеси.

У 1922 році Стражеско повернувся до Києва. Він співпрацював із академіком Олександром Богомольцем . Клінічний відділ в Інституті експериментальної біології і патології, який очолив Стражеско з ініціативи Богомольця згодом переріс у Київський науково-дослідний інститут клінічної медицини, директором якого став Микола Стражеско.

Вже у 40 років Микола Стражеско був одним із найвисокооплачуваніших лікарів. Пацієнти добре пам'ятали професора у жилеті, який прикладав вухо до хворого, вислуховуючи без інструментів. Про унікального діагноста ходили легенди. Кияни розповідали, що вже стареньким Стражеско ставав навколішки перед хворим, аби його вислухати. Його пацієнтами стали відомі люди: народна артистка Марія Заньковецька, актор Микола Садовський, архітектор Владислав Городецький, письменник Михайло Коцюбинський.

У 30-х роках саме Стражеско доклав безліч зусиль, аби серцево-судинні захворювання та смертність від них знизилася. Але своїй рідній дочці Ірині він не зміг допомогти - не розпізнав у хворобі дівчини туберкульоз. Вона померла у 20 років.

Під час Голодомору саме Стражеско першим у медичній пресі підняв питання голоду - писав, що від нього у людей виникають набряки на горлі. На перший погляд, це був суто науковий текст. Проте у висновках йшлося про те, що хворі одужували з відновленням нормального харчування. Микола Стражеско був одним із небагатьох відомих лікарів, хто прямо сказав про проблему хвороб і смертей від голоду.
У 1941 році медика разом з усім Інститутом евакуювали до Уфи. У Київ він зміг повернутися тільки у 1944. Але життя готувало для Стражеска новий удар. Я вже розповідав вам про "справу лікарів", яку сфабрикували проти відомих лікарів у верхівці СРСР. Одним із докторів, що потрапив до неї, був улюблений учень Миколи Дмитровича Володимир Василенко. Тож коли відомих лікарів змушували поставити підпис під обвинуваченням колег, Стражеско відмовився. За це його покарали - повним та тотальним ігноруванням. Інститут недоотримував фінансування, про самого Стражеска забули.

Миколі Дмитровичу важко було пережити такий удар. Він помер 27 червня 1952 року від гострого інфаркту міокарда. Відомий український гуморист Остап Вишня написав про це так: «Помер Стражеско — краса медицини. Людина, що своєю особою прикрашала Київ. Скільки благородства, скільки розуму! Скільки серця було в цій людині».