Друзі!

Друзі! Сьогодні я хочу розповісти вам історію про Джека Паланса – відомого голлівудського актора українського походження, лауреата премії Оскар у номінації «найкращий актор другого плану» за фільм «Міські піжони».

Володимир Палагнюк – таке справжнє ім’я Джека Паланса – народився 18 лютого 1919 або 1920 року у штаті Пенсильванія. Його батьки були українцями – батько Іван з села Іване-Золоте на Тернопільщині, мама Ганна зі Львова. Родина була працьовитою, та жили вони скромно. Батько працював на шахті і згодом помер від раку легень.

На вугільній шахті якийсь час працював і сам Володимир, аж поки йому не посміхнулася доля – хлопець у складі футбольної команди виграв внутрішній футбольний чемпіонат університету Північної Кароліни. І його запросили у професійний спорт. Спершу Володимир займався футболом, згодом – боксом. Він узяв собі псевдонім Джек Браццо, досяг значних успіхів у важкій ваговій категорії. Збереглися відомості про те, що він побив рекорди того часу з 15 безперервними перемогами, 12 із котрих були здобуті нокаутом до кінця 4-го раунду. Під час одного поєдинку Джек отримав удар в горло, що викликало хрипоту, яка залишилася у хлопця назавжди.

Коли розпочалася Друга світова війна, Палагнюк залишив бокс і пішов у армію, вступив до Військово-повітряних сил США. Під час навчального польоту трапився страшний випадок – його літак загорівся. Але Володимиру вдалося врятуватися на парашуті. Від цього нещасного випадку на обличчі майбутнього актора залишились опіки. Оговтавшись, Палагнюк все одно повернувся на війну, отримав нагороди за відвагу. У 1944 році хлопець демобілізувався з армії.

Завдяки отриманим ветеранським пільгам, Володимир зміг вступити до Стенфордського університету на факультет акторського мистецтва. Актор мав специфічну зовнішність через шрами, до всього ще й особливий хрипкий голос. Одночасно з навчанням Палагнюк працював охоронцем, офіціантом, навіть фотомоделлю!

Першою роллю Палагнюка був образ Стенлі Ковальського у п’єсі «Трамвай «Бажання», яку ставили на Бродвеї. Разом з ним грав сам Марлон Брандо. На широких екранах актор вперше з’явився у 1950 році, зіграв злочинця у стрічці «Паніка на Вулиці». Через зовнішність та голос найчастіше Володимиру, який тоді вже змінив ім’я на Волтер Джек Паланс, доводилося грати негативних персонажів. Він досить критично ставився до своєї роботи та до голлівудських режисерів – називав багатьох із них нездарами.

В особистому житті Джек був іншим – м’яким, добрим, чуйним. Був двічі одружений, мав трьох дітей. Протягом життя Палагнюк активно підтримував та долучався до українського еміграційного життя Америки.

Ще один яскравий приклад проукраїнської позиції актора – у 2004 під час «російських ночей» у Лос-Анджелесі актор відмовився від звання «народний артист Росії»: «Я — українець, а не росіянин», — сказав він. А згодом взагалі залишив захід в знак протесту проти фільму «72 метри». Джек Паланс зізнавався – мрією його життя була роль Тараса Бульби, яку він, на жаль, так і не зіграв.

Помер відомий американський актор 10 листопада 2006 року у Каліфорнії. Вічна пам’ять таким людям – професіоналам своєї справи, людям із чіткою позицією та великим талантом.