Друзі!

Цього дня 159 років тому народився Еліезер Бен-Єгуда, людина, про яку знає кожен ізраїльський школяр, бо він – батько сучасного івриту, мови, завдяки якій відбулося єврейське національне відродження та стала можливою перемога у боротьбі за незалежність Держави Ізраїль.

Народився Бен-Єгуда під іншим іменем – Лейзер-Іцхок Перельман. Жив у селищі Лужки, нині – Білорусь. Його батьки були віруючими, читали псалми на івриті.

У три роки Лейзер-Іцхок почав ходити до хедеру – єврейської релігійної початкової школи. Продовжив навчання у єшиві – вищому навчальному закладі, де познайомився із рабином, що поселив у його серці бажання оселитися на землі своїх пращурів. Маючи гарні знання, Лейзер-Іцхок вступив до Сорбонни, де вивчав медицину, крім того – історію та політику Близького Сходу. Лікарем він вирішив стати, бо був переконаний, що ця професія аж надто знадобиться молодій державі.

У Парижі хлопець захворів на туберкульоз. Його сусідом по палаті став студент з Єрусалима на прізвище Лунц. Він розповів, що спілкуватися у місті дуже важко, бо не існує спільної мови. Тоді у голові хлопця і виникла ідея – відновити іврит, легку, розмовну, релігійну мову, яка могла б об’єднати народ.

Спершу Лейзер-Іцхок змінив ім’я. Став «сином Іудеї» -Еліезером Бен-Єгудою. Вже в 21 рік він видав свою першу політичну статтю. По цьому він переїхав до Єрусалиму – здійснив свою давню мрію. Разом з ним була й дівчина - Двора Йонас. Скоро в них народилася дитина, яку одразу почали вчити розмовляти на івриті. Так син Бен-Єгуди Бен-Ціон став першою дитиною, для якої іврит був рідною мовою.

Також Еліезер досяг іншого важливого рішення - у школі, де він був учителем, предмети, що стосувалися єврейства, почали викладати винятково івритом. Найвідоміший заклик Бен-Єгуди: «Єврей, розмовляй івритом!» - став крилатим висловом.

Проте, коли справа життя почала давати свої плоди, удар чекав з іншої сторони. Спершу від туберкульозу померла дружина Двора, згодом – дифтерія забрала трьох з п’яти дітей родини. Молодша сестра дружини взялася допомагати Еліезеру з дітьми, згодом вони одружилися.

У 1914 році розгорнулася «війна мов». Тоді й вирішилася доля івриту. Бен-Єгуда вмовив британського комісара визнати іврит однією з офіційних мов підмандатного Ізраїлю.

Помер Еліезер 16 грудня 1922 року, як і його перша дружина – від туберкульозу. Та залишив по собі одне з найбільших надбань єврейського народу – його мову.

Друзі, нажаль, для того, аби ми з вами спілкувалися тією мовою, що належить кожному з наших народів, безліч людей віддали свої життя та зусилля. Ми не маємо марнувати їх. Бо мова – це яскраве полум’я, яке збирає навколо себе народ та зігріває його.