Друзі!

Сьогодні хочу розповісти вам історію Петра Могили – надзвичайного чоловіка, що залишився вагомою постаттю в історії України, її релігійному, освітньому та навіть політичному житті. Так сталося, що учора був ювілей від дня його народження – 420 років. А сьогодні – ювілей смерті, 370 років. Тож давайте згадаємо, що це була за людина і чому варто про неї пам’ятати.

Петро Могила походить з давнього молдовського боярського роду. Його батько – Симеон Могила був господарем Молдавії та воєводою Валахії, а мати Маргарета - угорською князівнею. Могилу-старшого отруїли через змову, родина знаходилася у небезпеці. Тож 11-річного Петра відправили учитися до Львова. Пізніше він закінчив Замойську академію і вчився у різних вишах Голандії, та, ймовірно, Франції. Могила був надзвичайно розумною людиною, вільно володів грецькою, латиною, польською.

Він навіть міг зайняти молдовський трон! Та пішов воювати. Майбутній пастир брав участь у двох знаменитих битвах польсько-козацького війська проти турків — при Цецорі і під Хотином.

Наразі досконало невідомо, як жив Петро Могила після битви і аж до призначення у 30 років архімандритом Києво-Печерського монастиря. На жаль, свого часу до нього ставились скептично. Йому дорікали за занадто високе походження та національність. Але діяльність Петра Могили доводить, що він був одним із найбільших патріотів України.

На посаді архімандрита він почав займатися видавничою справою. За 5 років у Києво-Печерській друкарні вийшло понад 15 видань, серед яких були й книги самого Могили, найвідоміша з яких – «Требник». «Нам потрібно вчитися, щоб Русь нашу не називали глупою», — казав просвітник та майбутній митрополит. Знання та сила освіти – ось у що вірив Петро Могила.

А ще – у мир, що має панувати у духовному світі. Він прагнув злагоди між усіма церквами, бо справжня віра, що живе у серці людини, не може дозволити ненавидіти інших.

Уже в 34 роки Петро Могила став митрополитом київським. У цей час він здійснив свою мрію – об’єднав засновану ним же школу Києво-Печерської Лаври та школу Київського братства. Так він створив Києво-Братську колегію, яку зараз ми знаємо як Києво-Могилянську Академію – один з найпрестижніших вишів. У той час навчання у колегії було одним з кращих у Східній Європі. Там вчили історії, логіки, риторики, комплексу богословських дисциплін.

Чому ж Петро Могила досяг усього, чого хотів? Мені здається, через особливий характер. Він був вимогливою людиною, навіть жорсткою. Але був таким, у першу чергу, стосовно себе, а через те – стосовно інших.

Помер митрополит у 50 років. За кілька днів до смерті він склав духовний заповіт. Як ви думаєте, хто став головним спадкоємцем? Києво-Братська колегія. Їй він заповів 81 тисячу злотих, усе нерухоме майно, коштовності та бібліотеку. Похований Петро Могила зліва біля головного входу в Успенський собор Києво-Печерської лаври.

Друзі, Петро Могила був надзвичайно важливою постаттю в історії України. В умовах міжрелігійної ворожнечі він уособлював мир та любов до ближніх, розвинув видавничу справу та ще – підняв рівень освіти у країні на новий щабель. Вічна пам’ять.