Вчора в Ізраїлі розпочався страйк лікарів: усі лікарі усіх державних клінік працюють в режимі «суботнього дня», тобто проводять тільки термінові операції, всі інші скасовані.

Медики вимагають збільшення фінансування галузі та підвищення зарплат, і, впевнений, вони доб'ються свого. Такі страйки відбуваються регулярно, для демократичної держави це нормально.

В Ізраїлі страйкують митниця, водії, диспетчери, вчителі, друкарки в судах, рятувальники на пляжах і школярі старших класів. У 2011 році страйкували співробітники ізраїльського МЗС: дипломати домагалися підвищення заробітної плати і поліпшення умов праці. Через це був зірваний і не відбувся візит російського президента Дмитра Медведєва і був під загрозою візит американського лідера Барака Обами до Ізраїлю. Безумовно, це певні незручності, але такий спосіб відстояти власні права - частина природного демократичного процесу.

Через черговий страйк співробітників, заступник міністра закордонних справ Ізраїлю змушений був зустрічати гостей в аеропорту за кермом власної машини. Чи можна уявити таке в Україні? Очевидно, що ні, тому що у нас профспілки працюють тільки формально і чим дійсно допомагають працівникам - ніхто не знає.

А в Ізраїлі профспілковий рух відіграє ключову роль в існуванні самої держави. Профспілки мають реальну силу, щоб впливати на прийняття рішень на вищому рівні і дійсно міняти життя людей. Ще один з батьків-засновників сучасного Ізраїлю, Давид Бен-Гуріон, заснував робочий союз «Гістадрут», який став потужною силою захисту прав трудящих. Крім прямих обов'язків, профспілки сприяли соціальному, політичному й ідеологічному об'єднанню робітників, створювали і розвивали державну інфраструктуру. Крім турботи про робітника, робота профспілок сприяла, як не дивно, розвитку івритської культури і збільшенню числа репатріантів.

Навіть головна військова організація «Хагана», яка потім стала основою для утворення ЦАХАЛу, підпорядковувалася профспілковому руху. Можливо, тому і досі в ізраїльській армії на першому місці стоїть солдат, людина, а потім вже все інше?

Думаю, Україна може почерпнути для себе багато позитивного з цього досвіду. Нинішня Україна, як ранній Ізраїль, складається з «пісків», часто розділена ментально і не орієнтована на захист прав трудящих. До сих пір ми працюємо на базі радянської системи, де не було приватної власності, а потреби робітника стояли нижче, ніж потреби держави. Проте, необхідно вже зараз створювати структури, які будуть орієнтовані на потреби більшої частини суспільства, а не олігархів. Досвід Ізраїлю та інших демократичних держав в цьому відношенні є прекрасною базою для наслідування.