Вітаю усіх учнів та їхніх батьків із Днем знань!

Сьогодні маленькі і великі школярі, учні гімназій, ліцеїв, училищ, студенти та аспіранти, а також їхні викладачі розпочинають новий навчальний рік.

Цього дня деякі продовжать навчання, а багато хто вперше переступить поріг школи. Саме на їхню долю випало випробувати на собі нову систему навчання, запроваджену українським урядом. Було чимало критики на адресу нових принципів оцінювання в молодшій школі, але очевидним є той факт, що процес реформування школи зсунувся з мертвої точки.

В Ізраїлі, як і в Україні, тисячі школярів також вперше сядуть за парти 1 вересня. Тут також ідуть до школи в шестирічному віці та навчаються 12 років. В початковій ізраїльській школі вивчають іврит, математику, історію, географію, природознавство, англійську мову, музику, малювання, займаються ритмікою та фізкультурою. Майже все як у нас, за виключенням того, що програма побудована таким чином, що весь матеріал проходиться в класі, дітям майже не задають домашніх завдань. Акцент робиться не на заучуванні інформації, а на тому, щоб навчити дитину з перших днів в школі самостійно мислити, аналізувати та співставляти факти. Саме ці навички знадобляться школяреві і в дорослому самостійному житті.

Хочу побажати усім першачкам України та Ізраїлю знайти в школі нових друзів, досягти успіхів та здолати найвищі вершини! Я щиро бажаю учням наснаги у навчанні, а їхнім вчителям терпіння та успіхів в освоєнні нової системи.

В Ізраїлі існує унікальний спецзагін, бійці якого не носять форми і не використовують зброю, а з терористами борються зубами і кігтями

Я говорю про загін спеціального призначення «Окец», про існування якого до недавнього часу знали тільки в ЦАХАЛі.

«Окец» в перекладі з івриту - «жало», тут служать собаки, які беруть участь у спеціальних операціях армії Ізраїлю. У собак батальйону «Окец» три основні спеціалізації: знайти бомбу, знешкодити ворога і врятувати свого. У спецзагоні складна програма підготовки: тренувальний курс триває мінімум рік, перш ніж тварину допустять до участі в спеціальних операціях. Унікальних собак вчать знешкоджувати супротивника, озброєного ножем або автоматом, непомітно підкрадатися і годинами лежати в засідках. Чотириногих солдатів ділять на тих, хто бере участь в затриманні, на пошуково-рятувальних, і спеціалістів з пошуку вибухових речовин.

В армію набирають абсолютно різні породи собак: німецькі або бельгійські вівчарки служать для пошуку вибухових пристроїв, лабрадори займаються пошуково-рятувальними роботами, маленькі собаки оглядають салони автомобілів на блокпостах. Головне завдання при навчанні таких бійців - створити такий міцний тандем, щоб людина і собака могли розуміти один одного з півслова.

Тварин для загону купують в Німеччині і Голландії, а виховувати починають із самого раннього віку. Утримання кожного бойового пса обходиться ізраїльській армії в 1000 доларів щомісяця. Такі бійці служать 7-8 років, а потім відправляються в сім'ї, досить часто в сім'ї своїх же колег-провідників.

Про цих тварин піклуються як про дітей: кожен пес живе в шестиметровій клітці зі спеціальним підлоговим покриттям, їх добре годують, лікують: чотириногим бійцям «Окец» навіть лікують собачий карієс. З 2003 року в Ізраїлі є спеціальне кладовище для військових собак, де їх ховають з усіма почестями: на надгробках вказується, якщо собака загинула в бою, померла від старості або хвороби. Загін спецпризначення «Окец» існує з самого моменту створення Держави Ізраїль, за цей час чотириногі солдати врятували сотні людей і знешкодили десятки терористів в Лівані і Газі, на Західному березі і Голанських висотах. Бійці з загону воювали у всіх кампаніях останніх 30 років.

До речі, мусульмани, на відміну від іудеїв, вважають собаку брудною твариною, тому вважають, що якщо камікадзе перед вибухом вкусить собака, то він не стане шахідом (мучеником за віру) і не потрапить до раю. Цим користуються бійці підрозділу «Окец», працюючи з собаками для відволікання уваги терористів.

З кінця літа Укрпошта вводить в обіг нові поштові марки із серії «Євреї».

Я завжди підкреслюю той сильну зв'язок, який здавна існує між нашими народами. Це пов'язано не тільки з тим, що українці і євреї впродовж століть жили пліч-о-пліч, але і з загальними для обох народів простими цінностями.

Єврейська громада в Україні добре відома своїми культурними традиціями і ремеслами. Завжди вважалося, що кращі кравці - це євреї. Найвеселіші музиканти - євреї. Один з найбільш набожних народів - теж євреї і вони не тільки моляться, а й будують свої храми для молитви.

І дуже приємно, що тепер ці традиції будуть відображені в прекрасних ілюстраціях Миколи Кочубея, який став автором зображень. У серії «Національні меншини України. Євреї» представлені чотири марки: танець «Фрейлехс », «Синагога в м.Жовква», «Рош Ха-Шана» і «Кравець». Кожна марка вийшла тиражем 130 тисяч штук.

Чому було обрано саме ці сюжети? До ХVIII століття Жовква була важливим центром єврейської освіти та релігійного життя. Синагога в Жовкві побудована в кінці XVII століття і є яскравим зразком ренесансно-барокової архітектури. Жовківська синагога добре відома в усьому світі. Досить сказати, що за її подобою збудовані деякі синагоги в Ізраїлі.

Що таке Рош Ха-Шана відомо вже багатьом: це єврейський Новий Рік. У цьому році він буде відзначатися 3 жовтня. У свято Рош Ха-Шана сурмлять в шофари, викликаючи на Божественний суд і закликаючи до покаяння. Як і в християнській традиції, цього дня прийнято посилати один одному подарунки і накривати щедрі столи з частуванням.

Фрейлехс - це традиційний єврейський народний танець. Пам'ятаєте «Сім-сорок»? Так ось це він. Ну а єврейські кравці завжди були відомі своєю майстерністю у кожному місті і містечку.











Такі кроки черговий раз підкреслюють тісний зв'язок між ізраїльтянами і українцями, адже події, які зображені на нових марках добре і без слів зрозумілі кожному українцеві.

В неділю, 28 серпня, український спецназ рятував працівників посольства Держави Ізраїль від терористів: бійці спецпідрозділу СБУ «Альфа», Нацполіції «Корд» та підрозділу сил спецоперацій ЗСУ успішно знешкодили терористів та звільнили заручників.

В результаті операції ніхто не постраждав.

Такий трилер в будівлі посольства Держави Ізраїлю відбувався в рамках антитерористичних навчань українських спецслужб, які СБУ проводило за погодженням з ізраїльською стороною. Кияни могли бачити реальну картинку антитерористичної операції прямо в центрі столиці. Гадаю, багатьох здивували вибухи, дим та військові машини біля ізраїльського посольства.

Подібні навчання СБУ проводить не вперше: щорічно співробітники дипломатичного представництва Ізраїлю погоджуються брати участь в антитерористичних навчаннях, бо добре розуміють важливість таких заходів. Як я неодноразово розповідав, в Ізраїлі реагуванню в разі терористичної атаки навчають, починаючи з дитячого садочка. Всі громадяни Ізраїлю добре знають як себе поводити в надзвичайній ситуації, тому операція українського спецназу не стала чимось дивним для співробітників посольства. За їхніми словами та оцінками спеціалістів, українські солдати на відмінно впоралися із поставленим завданням.

В наш час Україна щодня стикається з терористичною загрозою. І зараз я не маю на увазі військовий конфлікт на Сході, який скромно називають АТО замість війни: щоденно співробітники спецслужб стикаються зі справжніми чи фейковими загрозами. Дуже сподіваюся, що невдовзі українські спецслужби зможуть хоча б частково досягти рівня Ізраїлю, де довіра до захисників стовідсоткова, а рівень захисту – один з найвищих в світі.

Сьогодні хочу розповісти одну історію, яка є прикладом надзвичайного людинолюбства і самопожертви.

Історії, схожі на цю, відбувалися і в Україні за часів Голокосту.

У 1940 році протестантська комуна Шамбон-сюр-Ліньон в 350 км від Парижа, була окупована, і Шамбон опинився під владою режиму Віші. Однак жителі відмовилися визнавати колаборантський режим.

Духовним лідером комуни був молодий пастор Андре Трокме, який шістьма роками раніше приїхав у Шамбон разом з дружиною Магдою і чотирма дітьми. Взимку 1940 року в будинку Трокме з'явилися перші євреї, які втекли з Німеччини. Дружина пастора попросила знайомих прихистити їх у себе. Пізніше прийшли ще кілька людей, яким вдалося уникнути вірної смерті, а потім євреї з усіх усюд потягнулися в Шамбон нескінченним потоком.

Андре Трокме закликав своїх прихожан допомагати всім, хто цього потребує, а його дружина займалася організацією їх порятунку. На його заклик відгукнулися, і селяни стали ховати біженців у своїх будинках. За 4 роки окупації жителі Шамбону врятували 5 тисяч євреїв - стільки ж, скільки в Шамбоні проживало місцевих жителів. Деякі сім'ї примудрялися переховувати євреїв по 4 роки, аж до самого звільнення регіону.

Євреїв зустрічали, переховували у квартирах і будинках, на підприємствах, на фермах, в установах. Їм робили підроблені документи, продуктові картки, єврейські діти навчалися в школах разом з сільськими дітьми. За цей час жодна людина з 5 тисяч не була передана поліції.

Звичайно, різко збільшене число жителів села не пройшло непоміченим, почалися обшуки. Коли ж уряд Віші зажадав від Андре Трокме припинити захищати євреїв, він відповів: «Я не знаю, що означає єврей. Я знаю тільки, що означає людина».

У серпні 1942 року поліція, місцева влада і гестапо протягом трьох тижнів проводили обшуки в селі і вимагали видати їм євреїв під страхом смертної кари. Андре Tрокме відмовився, автобуси поїхали порожніми.

У 1943 році мужній пастор був заарештований, проте односельці продовжили його справу під керівництвом його дружини. Андре Трокме прожив довге життя і помер у 1971 році, Магда Трокме - у 1996-му.

У 1998 році «Яд ва-Шем» нагородив комуну Шамбон-сюр-Ліньон почесним дипломом за гуманізм, проявлений його жителями під час війни: 40 осіб з 2 тисяч французьких громадян, визнаних праведниками народів світу - це жителі села Шамбон.

Продовжуючи розпочату сьогодні тему культурних подій, хочу з певною гордістю повідомити, що саме українська вистава перемогла на фестивалі мистецтв у Единбурзі.

Edinburgh Fringe Festival – це найбільший у світі фестиваль мистецтв і отримати на ньому головний приз – нагороду театру Summerhall – це привід пишатись.

Авторами фольк-опери «Counting sheep» є подружжя – українська співачка Марічка Кудрявцева та канадський музикант Марко Марчик.

Вони зустріли один одного на Майдані взимку 2014, були волонтерами, допомагали військовим, а потім вирішили розповісти канадцям про українські настрої та проблеми через виставу. Фольк-опера «Counting sheep» є досить нетиповою постановкою, тут немає монологів та головних персонажів, основною складовою є старовинні українські пісні і танці, відео, глядачів залучають до участі вистави та ще й частують українськими смаколиками під час перформансу.

Перші постановки були розраховані лише на 30 осіб. Але вже зараз у Единбурзі щовечора виставу дивляться близько 220 осіб і всі квитки продані. А власник театру Summerhall так проникся виступом, що підняв над будівлею прапор України, який майорітиме там до кінця фестивалю.

Привернути максимальну увагу світу до України та українських подій, розповісти про унікальну та багату українську культуру, традиції, красу цієї землі та гідність народу – ось головне завдання сучасного українського мистецтва. Я певен, що такі вистави як «Counting sheep» можуть зробити для іміджу України навіть більше, ніж політики та дипломати.

Завтра, 27 серпня Львівска філармонія запрошує мешканців та гостей міста відвідати міжнародний музичний проект«In Memoriam - об’єднані музикою».

«In Memoriam» є частиною масштабної культурно дипломатичної ініціативи, спрямованої на об’єднання суспільства, поширення ідеї миру та толерантності шляхом діалогу культур. У програмі концерту – дві всеукраїнські прем’єри: твори Ернеста Блоха «Модальна сюїта» для флейти та оркестру і «In Memoriam»

Цей міжнародний музичний проект збере на одній сцені унікальний склад музикантів: першу флейту Франції Філіппа Пєрло, всесвітньо відому піаністку Марію Прінц (Болгарія, Австрія), знаного альтиста та диригента у цій програмі Олександра Земцова (Німеччина, Швейцарія) і Академічний симфонічний оркестр «INSO-Львів».

Метою міжнародного музичного проекту «In Memoriam - об’єднані музикою» є вшанування пам’яті загиблих євреїв під час Другої світової війни; проведення освітньо-виховної діяльності з висвітлення полікультурності та багатоетнічності Львова. Творці проекту намагаються музичним діалогом привернути увагу громадськості, як української, так і міжнародної, до поширення ідеї миру та толерантності, покращення взаєморозуміння між різними етносами та різними віковими групами громади Львова та ознайомити з класичними симфонічними творами європейських композиторів єврейського походження.

У 2016 р. Україна відзначає 75-ті роковини трагедії Бабиного Яру, вшановуючи пам'ять невинних жертв. Бабин Яр у Києві, Дробицький Яр на Харківщині, тюрма на Лонцького у Львові, «Долина смерті» Янівського концтабору на Львівщині – це лише кілька місць кривавого терору проти людства. Не забути ці кроваві сторінки власної історії та подолати міжнаціональні конфлікти, а тим більше будь-які прояви геноциду - завдання сучасності.

Гостинний та багатонаціональний Львів запрошує мешканців міста та гостей культурної столиці приєднатись до унікального проекту толерантності народів та культур.

27 серпня Львівська філармонія. Початок концерту – о 18:00.

Незважаючи на те, що літо добігає кінця, в Ізраїлі, завдяки жаркому клімату і теплому морю, туристичний сезон триватиме ще кілька місяців.

Осінь в Ізраїлі - найпопулярніший час для паломницьких турів. З 2010 року між Україною та Ізраїлем встановлено безвізовий режим, проте періодично українці мають проблему з в'їздом на територію Ізраїлю, а Інтернет рясніє історіями про скрупульозність митників в аеропорту «Бен-Гуріон» і відправлених назад туристів.

Такі жорсткі заходи мають цілком зрозумілі причини. Перша причина: Ізраїль – країна, що знаходиться у стані війни, і до безпеки там ставляться вкрай серйозно, тому жартувати на митниці або якось перешкоджати виконанню прикордонниками своїх обов'язків вкрай не рекомендую. Відпустка може закінчитися, ще не почавшись.

Друга причина - це нелегальні іммігранти, які під виглядом туристів намагаються проникнути в країну і влаштуватися на роботу. З цими «товаришами» також йде активна боротьба, тому якщо ви заздалегідь не підготуєте необхідні документи, що підтверджують ваші наміри, є шанс також не потрапити в країну.

Ось кілька порад для тих, хто зібрався на відпочинок до Ізраїлю:

1) У вас обов'язково повинні бути документи з зазначенням, де ви будете проживати.

2) Необхідно мати з собою достатню суму грошей з розрахунку мінімум 70 доларів США в день на кожного члена сім'ї - готівкою або на банківській картці.

3) Ви і всі ваші члени сім'ї (крім маленьких дітей, зрозуміло) повинні чітко знати програму перебування в країні - в яке місто їдете, в який готель, які замовлені екскурсії, скільки де пробудете днів і т.д. Чим більше конкретики, тим краще.

4) Зворотний квиток із закритою датою.

5) Якщо ви їдете до рідних або друзів - краще якщо вам відправлять запрошення на всіх, хто їде. Це документ в довільній формі, але в ньому повинні бути вказані адреса, телефон та ПІБ особи, що запрошує, а ще краще - додана сканкопія посвідчення його особистості.

6) У випадку медичного туризму у вас на руках має бути запрошення від лікарні, можливість показати листування з клінікою, документ про оплату лікування.

7) Особлива увага надається людям працездатного віку, які в'їжджають до Ізраїлю поодинці - це важливо пам'ятати, так як вони найбільше ризикують потрапити під підозру в нелегальному гастарбайтерстві.

8) При спілкуванні з представниками митної служби поводитися чемно, спокійно, терпляче відповідати на питання, ні в якому разі не намагатися кричати або грубіянити.

Якщо раптом вам відмовили у в'їзді - у вас є якийсь час, перш ніж вас відправлять назад. За цей час ви або ваші друзі і родичі можете звернутися до послуг адвоката для запобігання висилки і прийняття позитивного рішення про в'їзд в країну.

Якщо дотримуватися цих досить простих і властивих будь-якій митниці вимог - ви без всяких перешкод зможете в'їхати на територію Ізраїлю. Скажу більше – пізнавши гостинність цієї чудової країни, ви ще не раз захочете в неї повернутися.

Українці!

Я від щирого серця вітаю вас з найбільш значущим святом країни - з Днем Незалежності України. 25 років тому здійснилася багатовікова мрія української нації - мрія про власну державу. Мрія, до якої йшли десятки поколінь українців.

Сьогодні Україна - повноцінний член міжнародного співтовариства. Це красива країна, де живуть горді і натхненні люди, які готові відстоювати свою незалежність навіть зі зброєю в руках. Така нація подолає всі труднощі. Я впевнений, що Україну чекає прекрасне майбутнє.

Немає значення, де ти народився: у Києві чи в Севастополі, у Львові або в Донецьку, в Одесі чи у Вінниці, якою мовою ти розмовляєш - головне, щоб у тебе у серці була любов до України і бажання зробити цю країну кращою.

Я бажаю всім українцям достатку і процвітання, здоров'я вам, вашим рідним і близьким, а найголовніше - мирного неба над українською землею.

Зі святом! Слава Україні!

Сьогодні День українського прапора.

Гімн, герб і прапор країни - це не просто якась державна атрибутика. Національні символи - це предмети уособлення гідності і віри в свою країну. Коли над Олімпійської ареною здіймається прапор твоєї країни - кожна людина відчуває почуття гордості. Після перемоги Руслани в 2004 або Джамали в цьому році на Євробаченні - чим радісно розмахував народ на всіх площах країни? Правильно - Прапором України. Це символ гордості, незалежності і волі народу. Дуже боляче бачити, коли до цього символу відносяться зневажливо і без належної поваги.

«Блакитно-жовте» поєднання має досить пізнє походження і пов'язане з даруванням в 1708 році Карлом XII Мазепі права позначити своє військо вузькими синьо-жовтими прапорцями на піках козацьких загонів, які прибули в білоруську ставку Карла XII. В якості національного прапора це поєднання з'явилося в Україні на початку XX століття. Блакитний і жовтий були традиційними кольорами Галицько-Волинської держави і саме такий прапор використовували січові стрільці. У 1917 такий прапор стає одним із символів Української Народної Республіки. Саме це поєднання кольорів використовували Скоропадський, ЗУНР і Карпатська Україна в 1939.

В кінці 1980-хх синьо-жовтий прапор знову стає символом вільної України. 23 березня 1990 національний прапор був піднятий над будівлею Тернопільської мерії, ініціативу підхопив Львів, а в липні український прапор майорів біля Київської міськради на Хрещатику. 28 січня 1992 Верховна Рада затвердила синьо-жовтий стяг як державний прапор України.

До речі, поширена думка, що кольори національного прапора означають наступне: блакитний - «небо», жовтий - «поля». Це не зовсім правильне розшифрування кольорів. Насправді, блакитний колір означає «силу бога», а жовтий - «віру в бога».

Сила божа і віра в бога, а також гордість, прагнення до незалежності, краса і велика сила духу - якості, які притаманні українському народові і які допомогли українцям, незважаючи на всі історичні перепони і події, створити свою незалежну Україну.

Я досить часто пишу про різні досягнення Армії Оборони Ізраїлю.

Основне досягнення ЦАХАЛа, на мій погляд, - це відношення до солдата. В ізраїльській армії життя кожного солдата - найбільша цінність, для збереження і порятунку якої додаються всі сили і засоби. Ізраїльські вчені постійно працюють над технічними новинками, які допоможуть зберегти життя солдатам.

Найближчим часом піхота ЦАХАЛ отримає чергову новинку – невеликий за розмірами бойовий радіокерований робот, який здатний переносити вибухівку.

Розробила новинку ізраїльська компанія Roboteam, засновниками якої є два вихідця зі спецпідрозділу ЦАХАЛ, які на власному досвіді знають, що таке бойові дії.

Робот пересувається на колесах і має двогодинний заряд акумулятора. Робот може підніматися по сходах, фотографувати вдень і вночі і здатний навіть «почути» противника, так як оснащений п'ятьма камерами і мікрофоном. Їде цей електронний сапер зі швидкістю 3,5 км/год і здатний нести до 10 кг вибухівки. Спеціальні «руки» дозволяють роботові піднімати і носити предмети.

Такий ось робот-сапер зможе істотно зменшити небезпеку для життя солдатів, так як оперативне розгортання тепер може здійснювати робот, наприклад, показуючи солдатам, що їх чекає за поворотом. Коштує така «іграшка» недешево, кілька десятків тисяч доларів за одиницю, але коли на кону стоїть порятунок життя солдатів - для Ізраїлю немає поняття «занадто дорого». Думаю, що українським політикам не завадить перейняти у ізраїльтян ці якості і краще піклуватися про українських солдатів.

Технічний прогрес невблаганний, гаджети і девайси стали невід'ємною частиною життя будь-якої сучасної людини.

Буквально за якихось кілька десятків років комп'ютери перетворилися з гігантських важких, прив'язаних до розетки ящиків в тонкі і легкі мобільні пристрої. Нано-боти і мікророботи, окуляри для сліпих і машина з автопілотом, літаючий ракетний «ранець», кросівки на батарейках і електронні домашні тварини із штучним інтелектом - те, що раніше було сюжетом для голлівудських фільмів і письменників-фантастів, стає повсякденною реальністю.

Недалеко той час, коли гаджети будуть вбудовуватися безпосередньо в людину і перші «ластівки» таких розробок вже є.

Група дослідників з Массачусетського технологічного інституту (MIT) і підрозділу Microsoft Research розробилa технологію створення нового покоління флеш-татуювань, які за сумісництвом є інноваційними інтерфейсами. Технологія називається DuoSkin. Виглядає це татуювання як модний металевий візерунок, який дозволяє перетворити частину вашої шкіри на подобу клавіатури. Також диво-візерунок зможе виконувати роль дисплея, який буде змінювати кольори в залежності від температури тіла і обмінюватися даними з іншими гаджетами, включаючи здійснення безконтактних платежів.

Одна з основних переваг розробки - низька вартість виготовлення. З огляду на швидкість поширення новинок в сучасному світі, впевнений, що пройде дуже небагато часу і таке «татуювання-гаджет» прикрасить безліч рук по всьому світу.

На честь 25-ї річниці Незалежності України, в Ізраїлі пройде виставка з символічною назвою - «Дві країни - одна мрія».

Виставка фотохудожників - вихідців з України, відкриється 23 серпня в Українському культурному центрі при Посольстві України в Ізраїлі.

В експозиції будуть представлені роботи талановитих майстрів-фотохудожників Тетяни Гур, 

Вадима Литовченко, Євгенія Мельникова, Бориса Поделко.
Україна і Ізраїль - незалежні, вільні держави, які пов'язані спільною історією, спільними традиціями і спільною мрією про мир і щастя для кожної людини. У своїх роботах ізраїльські фотографи демонструють тісний зв'язок між нашими народами і показують, якими мріями живе сучасний Ізраїль і Україна. Примітно, що виставка не буде присвячена ні політичним, ні соціальним подіям: автори показують життя простих українців і ізраїльтян таким, яким воно є насправді, «зсередини».

Відкриття виставки відбудеться 23 серпня за адресою: Український культурний центр, вул. Ніцана 15А (приміщення Матнас), Бат-Ям. Побачити роботи фотохудожників можна буде з 23 серпня до 5 вересня.

Сторінка заходу: https://www.facebook.com/events/1651354355185134/

Во времена античности в период проведения Олимпийских игр объявлялось священное перемирие.

Ори Сасон протягивает руку сопернику из Египта

Однако в современном мире эти законы чести и морали действовать перестали.

Буквально неделю назад я писал о том, как ливанская сборная заблокировала израильтянам вход в автобус. Инцидент произошел абсолютно без последствий для ливанских спортсменов, хотя о нем написал целый ряд СМИ.

Однако закрыть глаза на выходку египетского дзюдоиста Международный олимпийский комитет уже не мог.

Ислам аш-Шахаби был дисквалифицирован и выслан из Рио-де-Жанейро после демонстративного отказа подать руку израильскому дзюдоисту Ори Сасону по завершению боя. По-видимому, основной смысл Олимпийских игр (по крайней мере, на бумаге) - объединение мира благодаря спорту – ускользнул от внимания египетского спортсмена.

На пресс-конференции аш-Шахаби заявил, что не мог пожать руку представителю Израиля на глазах у всего мира и что регламент спортивных игр не требует рукопожатия с соперником. Он, дескать, и так проявил высшую степень терпимости, что вышел на этот бой, а не бойкотировал его…

После решения МОК спортивное руководство Египта отчислило «героя» из национальной сборной и срочно отправило его домой.

Думаю, что комментарии тут излишни. Современные олимпийские игры уже давно перестали быть демонстрацией красоты спортивного тела и здорового духа, превратившись в гонку за медалями и призовыми местами. Ряду стран вместо сборных спортсменов можно смело отправлять на игры сборные юристов и адвокатов.

Осквернять сам принцип олимпийских игр межнациональными конфликтами – это просто вопиюще. До тех пор, пока человечество не сможет победить расовые и национальные конфликты и дискриминации, мы не имеем право называться цивилизованным обществом.

За часів античності в період проведення Олімпійських ігор оголошувалось священне перемир'я.

                                   Орі Сасон простягає руку супернику з Єгипту

Однак в сучасному світі ці закони честі і моралі діяти перестали.

Буквально тиждень тому я писав про те, як ліванська збірна заблокувала ізраїльтянам вхід в автобус. Інцидент стався абсолютно без наслідків для ліванських спортсменів, хоча про нього написав цілий ряд ЗМІ.

Однак закрити очі на витівку єгипетського дзюдоїста Міжнародний олімпійський комітет вже не міг.

Іслам аш-Шахаб був дискваліфікований і висланий з Ріо-де-Жанейро після демонстративної відмови подати руку ізраїльському дзюдоїсту Орі Сасону по завершенню бою. Мабуть, основний сенс Олімпійських ігор (принаймні, на папері) - об'єднання світу завдяки спорту – випав з-під уваги єгипетського спортсмена.

На прес-конференції аш-Шахаб заявив, що не міг потиснути руку представнику Ізраїлю на очах у всього світу і що регламент спортивних ігор не вимагає рукостискання з суперником. Він, мовляв, і так виявив високий ступінь терпимості, що вийшов на цей бій, а не бойкотував його...

Після рішення МОК спортивне керівництво Єгипту відрахувало «героя» з національної збірної і терміново відправило його додому.

Думаю, що коментарі тут зайві. Сучасні олімпійські ігри вже давно припинили бути демонстрацією краси спортивного тіла і здорового духу, перетворившись в гонку за медалями та призовими місцями. Ряду країн замість збірних спортсменів можна сміливо відправляти на ігри збірні юристів і адвокатів.

Оскверняти сам принцип олімпійських ігор міжнаціональними конфліктами - це просто ганебно. До тих пір, поки людство не зможе перемогти расові і національні конфлікти і дискримінації, ми не маємо права називатися цивілізованим суспільством.

Сьогодні хочу поговорити про біженців і переселенців – це одна із найболючіших і актуальних тем сучасного світу.

Війни, конфлікти, дискримінація за національною ознакою, диктаторські режими і стихійні лиха змушують безліч людей поневірятися по світах у пошуках кращого життя. На перший погляд, ці люди викликають співчуття і бажання допомогти, проте чи є все це безневинним?

Я вже кілька разів писав пости про те, як поводяться «нещасні» біженці в гостинній Німеччини і приводив статистику про кількість грабежів, згвалтувань і т.д. Я впевнений, що середньостатистичні німці аж ніяк не в захваті від таких сусідів.

Безумовно, є люди, які потребують підтримки, допомоги і розуміння, проте дуже великий відсоток таких вимушених іммігрантів часто спекулює своїм тяжким становищем, абсолютно не бажаючи поважати закони і традиції країни, в яку приїхав.

Ізраїль стикався з цією проблемою не раз - вихідці з Марокко привозили з собою багатожонство, радянські атеїсти не визнавали ні релігію, ні традиції.

Жителі України зіткнулися з переселенцями всередині країни, здавалося б - та ж нація, та ж культура, але ми бачимо безліч історій про спекуляції «тяжким становищем» і зухвалу поведінку людей, які переїхали.

На жаль, з поведінкою переселенців всередині країни боротися на законодавчому рівні неможливо, але з іммігрантами - цілком. Приклад, як це потрібно робити, недавно подала Швейцарія, в якій питанню інтеграції в суспільство приділяється дуже багато уваги.

Так само як і інші члени ЄС, Швейцарія прийняла ряд мусульманських біженців. Влада міста Базель відхилила заяву двох дівчаток-мусульманок про отримання громадянства, тому що ті не відвідували передбачені шкільною програмою уроки, зокрема - плавання. Батьків дівчаток, які забороняли їм відвідувати подібні уроки, оштрафували на 1500 доларів. Верховний суд постановив, що релігійні мотиви не можуть звільняти від відвідування уроків.

У квітні в кантоні Базель членам сім'ї мусульман було відмовлено в отриманні громадянства через те, що вони ходили по місту в спортивних штанях і не віталися з перехожими. На думку комітету, відповідального за адаптацію біженців в країні, це вірна ознака того, що ця сім'я недостатньо асимілювалася.

У Швейцарії ті, хто відмовляються слідувати законам і звичаям держави, не отримують громадянство, навіть якщо вони прожили в країні довгий час, працевлаштовані і добре володіють однією з державних мов - німецькою, французькою або італійською.

Ці приклади дуже чітко показують, що сильна нація - це в першу чергу та, яка цінує і поважає свою історію, культуру, мову і традиції і нікому не прощає зневажливого ставлення до цих питань. Якщо ви приїхали жити в Ізраїль - будьте люб'язні вивчити іврит і прийняти звичаї країни. Називаєте себе українцем - відповідно вибирайте українську мову і поважайте українську культуру. Тільки з таким ставленням до своєї країни можна побудувати нормальне майбутнє.

Сьогодні за єврейським календарем 9 ава - найсумніший день у році для всіх іудеїв.

Ця дата символізує усі найгірші і трагічні події в житті ізраїльтян.

А почалося все з того, що євреї перестали вірити в Завіт між Богом і його народом: в 1312 році до н.е. розвідники, послані Мойсеєм в Ханаан, посіяли недовіру і паніку серед народу, чим розгнівали свого Творця і були покарані 40 роками блукань пустелею. 9 ава 586 року до н.е. був зруйнований Перший Храм, в цей же день був зруйнований Другий Храм (70 рік н.е.). У 132 році н.е. був зруйнований Єрусалим: за наказом римського намісника Храмова гора була переорана. Трьома роками пізніше впала фортеця Бейтар, після чого почалося масове вигнання євреїв з своїх земель. Майже 600 тисяч євреїв були вбиті, зруйновано 50 міст і близько 1000 поселень, а Іудея перетворилася на випалену пустелю. Пізніше в цей же день відбувалася ціла низка трагічних подій, про які євреї згадують 9 ава.

Ще напередодні по всьому Ізраїлю закриваються розважальні заклади, театри, концертні зали - євреї оплакують трагедію свого народу. 9 ава прирівнюється до жалоби за найближчим родичем, тому юдеї не їдять і не п'ють, дотримуються посту і трауру. Навіть Тора - джерело радості і знань - заборонена до прочитання в цей день. Сьогодні євреї прийдуть до Стіни Плачу і будуть оплакувати катастрофу всього народу.

Доля єврейського народу сумна і унікальна одночасно: який ще народ, який не раз піддавався гонінням і майже повному знищенню, зумів не просто вижити, зберегти свої давні традиції, але і відродив власну державу? Євреї вірять, що коли-небудь цей день стане найбільшим святом, а весь світ буде врятований - і в цьому весь єврейський народ.

Вчора в Ізраїлі розпочався страйк лікарів: усі лікарі усіх державних клінік працюють в режимі «суботнього дня», тобто проводять тільки термінові операції, всі інші скасовані.

Медики вимагають збільшення фінансування галузі та підвищення зарплат, і, впевнений, вони доб'ються свого. Такі страйки відбуваються регулярно, для демократичної держави це нормально.

В Ізраїлі страйкують митниця, водії, диспетчери, вчителі, друкарки в судах, рятувальники на пляжах і школярі старших класів. У 2011 році страйкували співробітники ізраїльського МЗС: дипломати домагалися підвищення заробітної плати і поліпшення умов праці. Через це був зірваний і не відбувся візит російського президента Дмитра Медведєва і був під загрозою візит американського лідера Барака Обами до Ізраїлю. Безумовно, це певні незручності, але такий спосіб відстояти власні права - частина природного демократичного процесу.

Через черговий страйк співробітників, заступник міністра закордонних справ Ізраїлю змушений був зустрічати гостей в аеропорту за кермом власної машини. Чи можна уявити таке в Україні? Очевидно, що ні, тому що у нас профспілки працюють тільки формально і чим дійсно допомагають працівникам - ніхто не знає.

А в Ізраїлі профспілковий рух відіграє ключову роль в існуванні самої держави. Профспілки мають реальну силу, щоб впливати на прийняття рішень на вищому рівні і дійсно міняти життя людей. Ще один з батьків-засновників сучасного Ізраїлю, Давид Бен-Гуріон, заснував робочий союз «Гістадрут», який став потужною силою захисту прав трудящих. Крім прямих обов'язків, профспілки сприяли соціальному, політичному й ідеологічному об'єднанню робітників, створювали і розвивали державну інфраструктуру. Крім турботи про робітника, робота профспілок сприяла, як не дивно, розвитку івритської культури і збільшенню числа репатріантів.

Навіть головна військова організація «Хагана», яка потім стала основою для утворення ЦАХАЛу, підпорядковувалася профспілковому руху. Можливо, тому і досі в ізраїльській армії на першому місці стоїть солдат, людина, а потім вже все інше?

Думаю, Україна може почерпнути для себе багато позитивного з цього досвіду. Нинішня Україна, як ранній Ізраїль, складається з «пісків», часто розділена ментально і не орієнтована на захист прав трудящих. До сих пір ми працюємо на базі радянської системи, де не було приватної власності, а потреби робітника стояли нижче, ніж потреби держави. Проте, необхідно вже зараз створювати структури, які будуть орієнтовані на потреби більшої частини суспільства, а не олігархів. Досвід Ізраїлю та інших демократичних держав в цьому відношенні є прекрасною базою для наслідування.

Російська преса на чолі з російським президентом заявила, що українська диверсійно-розвідувальна група проникла на територію Криму, де знищила двох співробітників ФСБ і планувала зірвати курортний сезон...

Упевнений, що дуже скоро знайдуться свідки, які підтвердять «правдивість» цих тверджень, з'явиться маса «доказів»і, можливо, навіть якась міжнародна організація охоче прокоментує ситуацію або дасть грошей для «поліпшення гуманітарної ситуації в регіоні».

На сьогоднішній день більша частина діяльності міжнародних організацій відірвана від реальності: вони готові коментувати або засуджувати різні ситуації, але й гадки не мають, на що витрачаються їхні мільйони. Яскравим прикладом подібної діяльності є нещодавні події в Ізраїлі.

Минулого тижня стало відомо, що один з польових командирів ХАМАСу близько шести років тому став директором філії американської гуманітарної організації World Vision в секторі Гази. Протягом шести років він використовував «гуманітарну допомогу» від ООН на військові проекти ХАМАСу - перш за все, на будівництво диверсійних тунелів, якими бойовики проникали на територію Ізраїлю і здійснювали вбивства. З осені 2014 року до березня 2016 року біля 1,409 мільярда доларів (тобто, в середньому, близько 100 млн доларів на місяць) були переведені ООН «для надання допомоги у відновленні сектора». Практично всі ці гроші були витрачені на військові цілі: в основному, на побудову тунелів.

Ось так гроші, які повинні були піти на харчування, одяг і освіту мирних жителів, використовувалися для розвитку міжнародного тероризму. Рівень безробіття в секторі Гази складає від 40% до 60%, тисячі сімей потребують найпростіших і необхідних речей. Але для терористів куди більш «корисно» будувати диверсійні тунелі, ніж годувати власних співгромадян. А для міжнародних і громадських організацій простіше поставити галочку в рядку «допомогли», ніж проконтролювати, куди реально витрачені зібрані кошти.

Звичайно, не можна звинувачувати міжнародні гуманітарні організації або їхніх донорів в спробі допомогти міжнародному тероризму - вони переслідують тільки благі цілі. Але до тих пір, поки для міжнародної громадськості на першому місці стоятимуть вигадані проблеми, штучні інфоприводи та бажання пропіаритися, а не реальна ситуація в регіоні, тероризм процвітатиме.

Сьогодні українська тенісистка Еліна Світоліна здобула справді історичну перемогу на Олімпійських іграх в Ріо: в третьому колі турніру наша спортсменка обіграла першу ракетку світу, легендарну Серену Вільямс!

Звичайно, це ще не медаль, попереду чвертьфінал, але мало хто може похвалитися тим, що обіграв багаторазового чемпіона. За словами самої Серени, в матчі перемогла найкраща спортсменка - таке визнання дорогого коштує. Після напруженої боротьби, глядачі влаштували Еліні Світоліній справжню овацію і викликали на корт «на біс». Тепер на неї чекає поєдинок проти не менш сильною суперниці Петри Квітової.

Першу медаль на Олімпіаді для української збірної приніс Сергій Куліш: срібна медаль зі стрільби могла б цілком виявитися і золотою, якщо б не сильне хвилювання спортсмена. У той же день титулована українська шаблістка Ольга Харлан виграла бронзову Олімпійську медаль.

Вчора першу медаль в скарбничку ізраїльських спортсменів принесла дзюдоїстка Ярден Джербі: на Олімпіаді в Ріо вона завоювала бронзу. Знаєте, як кажуть спортсмени? Бронза - дорожче срібла: срібло означає, що ти програв, а бронза, що виграв.

А минулого тижня збірна України з бейсболу стала переможцем Чемпіонату Європи, який пройшов в Ізраїлі. У фіналі українці перемогли росіян і стали найкращою командою в Європі.

Вітаю всіх спортсменів з яскравими перемогами! Ви - справжня гордість для своїх народів, ваші перемоги викликають захоплення! Чекаємо не менш красивих виграшів в наступних змаганнях.

Часто можна почути про особливий статус солдат ЦАХАЛу в ізраїльському суспільстві: їх поважають, люблять, солдатом в Ізраїлі бути просто престижно.

Крім прямих військових обов'язків, які виконує ЦАХАЛ, ізраїльська армія консолідує суспільство навколо спільних цінностей та ідей.

Такий феномен ЦАХАЛу не пояснюється одним тільки патріотизмом: просто в Ізраїлі вміють дбати про своїх солдатів. Демобілізований солдат може пройти профорієнтацію за рахунок держави, отримати прожитковий мінімум, піти вчитися на курсах або здобути вищу освіту. Особливі пільги надаються молодим людям з неповних або просто небагатих сімей. Колишній солдат може отримати грошовий подарунок на честь демобілізації, подарунок для оплати навчання або для відкриття власного бізнесу, а також інші пільги.

Крім держави, на підтримку ЦАХАЛу кошти виділяють приватні особи та міжнародні волонтерські організації. Ці кошти спрямовуються на поліпшення побуту солдатів: на гроші благодійників будуються спортзали і гуртожитки, надається допомога солдатам-одинакам, виплачуються іменні стипендії, які допоможуть солдату знайти престижну професію в майбутньому.

Минулого тижня керівник Генштабу ЦАХАЛу запропонував спрямувати частину коштів від цих пожертв на здобуття вищої освіти солдатами: вже починаючи з осені демобілізовані солдати зможуть навчатися в вузі повністю за рахунок армії. Для цього планується виділяти 230 млн шекелів на рік, додатково до 500 млн, які вже виділяються на стипендії для солдатів з бойових частин. У ЦАХАЛі хочуть повністю перерозподілити фінансування, яке надходить у вигляді пожертвувань, щоб кошти в першу чергу йшли на оплату вищої освіти солдатів, а потім на інші проекти.

У всі часи в будь-якій країні світу солдати йшли в армію не тільки через велику любов до своєї Батьківщини, а тому, що армія завжди добре фінансувалася і давала великі перспективи для молодої людини. Будувати армію виключно на патріотизмі можна звичайно, але недовго: на голодний шлунок бути відданим країні і командуванню досить складно. І це нормально.

Це прекрасно розуміють в Ізраїлі, тому ЦАХАЛ процвітає. Дуже хочеться, щоб і українські солдати, довіра до яких в українському суспільстві дуже висока, також могли похвалитися подібною турботою з боку держави.

В Україні війна йде останні два роки, в Ізраїлі - майже 70 років.

При цьому в Ізраїль їхати ніхто не боїться: туристи, паломники, вчені, фахівці різних видів не бояться, а навпаки, прагнуть їхати на роботу і відпочинок в Ізраїль.

Крім того, велика кількість представників місцевого населення також говорять, що відчувають себе захищеними і не боятися вийти на вулицю навіть вночі. Згідно з дослідженнями, близько 81% жителів Ізраїлю старше 20 років вважають, що абсолютно спокійно можуть вийти без супроводу на нічну прогулянку в своєму районі. Ця цифра трохи менше в великих містах, але також дуже висока - від 71% в Єрусалимі до 79,5% в Рішон ле-Ціоні. Це зовсім не означає, що в Ізраїлі побороли злочинність: навпаки, за останній рік країною котиться хвиля тероризму, коли окремі злочинці нападають на людей. Але ці цифри яскраво демонструють рівень довіри громадян до правоохоронних структур, а також показують ефективність роботи правоохоронців.

У той же час за інформацією Global Peace Index, Україна опинилася на 156 місці серед 162 країн за рівнем безпеки і миролюбства. Рейтинг охоплює 23 показника і вимірює глобальний рівень безпеки в суспільстві, рівень мілітаризації, внутрішніх і зовнішніх конфліктів. За рівнем безпеки Україна знаходиться між Суданом і Центральноафриканською Республікою, при цьому за останній рік ми скотилися на 6 позицій.

Я неодноразово розповідав про те, як в Ізраїлі дбають про безпеку громадян в умовах перманентної війни. Сьогодні ізраїльтяни охороняють Олімпійські ігри, тому що ізраїльські фахівці вважаються одними з кращих в світі. За словами ізраїльського прем'єр-міністра, завдяки їхній роботі, в світі запобігли десяткам терактів, ізраїльські спецслужби надають оперативну інформацію колегам по всьому світу. Чи можна ігнорувати такий досвід і міць Україні, де ситуація з безпекою, на жаль, поки тільки погіршується?

Сьогодні в Ріо відбудеться відкриття XXXI Олімпійських ігор.

На змаганнях в цьому році розіграють 306 комплектів медалей серед учасників з 207 країн світу - це рекордна кількість за всю історію.

Якщо інші команди тільки готуються до змагань, то Ізраїль вже здобув перемогу ще до офіційного старту: в цьому році безпеку всіх учасників Олімпіади буде забезпечувати ізраїльська компанія ISDS. Можна сказати, що перше «золото» ізраїльтяни вже виграли, тому що пройшли справжню смугу перешкод і здобули перемогу серед інших найсильніших команд з безпеки.

ISDS - зовсім невелика компанія, до її штату входить всього 15 осіб, але вони змогли випередити найкращі і найбільші охоронні компанії світу і отримали бюджет в 2,2 мільярда доларів. Протягом трьох років ISDS демонструвала свої можливості, щоб виграти тендер в Ріо. А перед цим ізраїльтяни встигли попрацювати там же, в Бразилії на Чемпіонаті світу з футболу в 2014, на Олімпіадах в Барселоні в 1992 році, в Сіднеї в 2000 році, в Афінах в 2004 році і в Пекіні в 2008 році.

Для забезпечення безпеки учасників і гостей Олімпіади, компанія ISDS залучила понад 30 субпідрядників - теж ізраїльтян. І звичайно ж, в Ріо буде використовуватися найсучасніше ізраїльське обладнання. Уже зараз місто з повітря патрулюють ізраїльські безпілотники, на вулицях камери перевіряють потенційно небезпечних осіб. Те ж саме буде на всіх стадіонах, майданчиках і басейнах, на всіх трасах і маршрутах, на пляжах і в Олімпійському селищі. Крім того, ізраїльтяни будуть стежити за ситуацією в аеропортах, на вокзалах, в портах, на вулицях міст, в готелях і місцях масового скупчення людей. Коротше кажучи, безпека по-ізраїльськи.

Ще до початку ігор ізраїльські фахівці провели курс навчання і тренувань для 10 000 бразильських поліцейських: вони розповідали бразильським колегам, як треба поводитися ситуації підвищеної небезпеки, як забезпечувати безпеку в умовах масового скупчення людей. Вони привезли до Бразилії унікальну програму, яка шукає в натовпі людей з дивною поведінкою. Ізраїльтяни привезли багато різного устаткування і програм безпеки, але розповідати про нього в повній мірі, звичайно ж, не стануть.

Цікаво те, що в Бразилії не люблять Ізраїль. Я б навіть сказав, інтенсивно не люблять. Я не кажу про простих громадян - тут у кожного свої преференції - мова йде про політичну та інтелектуальну еліту. Так вже склалося історично. Навіть за останні кілька років між країнами спалахували міжнародні скандали. Але при цьому захищати країну від реальних загроз бразильці покликали кращих - ізраїльтян, прекрасно розуміючи, що в питаннях безпеки немає місця компромісам або образам.

Я бажаю українським та ізраїльським спортсменам яскравих перемог на Олімпійських іграх: вони сміливо можуть думати тільки про спорт - безпеку їм гарантують ізраїльтяни.

Сьогодні Україна вперше відзначає День національної поліції.

Хочу привітати правоохоронців з професійним святом!

Президент Петро Порошенко сказав, що нова поліція є символом незворотних змін в державі. Я повністю згоден з ним.

За останнік рік довіра населення до правоохоронців – як це не парадоксально після подій на Майдані – з повністю негативного значення виросла до 46%. Це означає, що майже половина населення довіряє поліцейським, а значить, може почуватися захищеною в такий складний час. На цей час поліція функціонує вже в 32 містах України.

Іще з початку створення нової правоохоронної структури було цілком зрозуміло, що реформа не йтиме спокійно. Спочатку конкурс на 1 місце в лавах Нацполіції складав в середньому 18 людей, в залежності від області. І самі новобранці, і населення – всі очікували швидких і радикальних змін після створення поліції. Але було цілком зрозуміло, що ми ще побачимо і наклеп, і розчарування від дій поліцейських, і не всі правоохоронці відповідатимуть сподіванням про чесного та відважного поліцейського. Все це протягом останнього року ми і бачили.

Реформи ніколи не бувають легкими, а тим більше реформа структури, яка була і, почасти, залишається символом корупції та продажності. Пройде ще багато часу, перш ніж довіра до поліції стане повною. Але перший крок вже зроблено і перші результати вже очевидні.

Сьогодні ізраїльський Кнесет віддає данину пам'яті нашому співвітчизнику, людині, який є символом становлення Держави Ізраїль - Зєеву Жаботинському.

На урочистому засіданні на честь Зєева Жаботинського виступатимуть спікер Кнесету, прем'єр-міністр Ізраїлю і глава опозиції.

Ось так в Ізраїлі відзначають 76-ту річницю з дня смерті нашого земляка. Чи добре знають про людину, яку так вітає Ізраїль, в самій Україні? Думаю, не зайвим буде ще раз нагадати про його життя.

Зєев Жаботинський народився в Одесі в 18 жовтня 1880 року. Письменник, яскравий публіцист, поет, драматург, він став одним із засновників та ідеологів руху сіоністів, творцем Єврейського легіону, організацій «Ецель» і «Бейтар». Свої твори він писав російською мовою і на івриті.

У 1903 році на території всієї Російської імперії проходили антиєврейські погроми. Жаботинський став одним з перших, хто не опустив руки, а створив перший загін єврейської самооборони. Пізніше цей досвід знадобився йому при створенні професійних захисних організацій. З цього ж часу він стає активним сіоністом і підтримує ідею створення єврейської держави.

Жаботинський вважав, що необхідною умовою для створення держави є «мовне питання»: він буквально вимагав створення навчальних закладів, в яких будуть викладати на івриті. Він вважав, що відродження івриту сприяє пізнанню єврейської культури і втілення сіоністської ідеї і мав рацію.

Іншою необхідною умовою він називав створення сильної військової сили, тому ще за часів Першої світової війни, працюючи кореспондентом на території Туреччини, висунув ідею створення єврейської військової сили і участі євреїв як сторони в світовій війні. Він говорив, що сіоністам слід стати на бік Антанти і сформувати в складі її сил єврейську армію, яка б взяла участь у визволенні Палестини і потім стала кістяком організації там єврейської держави. Перебуваючи в Єгипті, разом з Йосипом Трумпельдором сформував Єврейський легіон у складі Британської армії. Під час перших арабо-ізраїльських конфліктів також був організатором загонів самооборони.

Жаботинський хотів створення єврейської держави на обох берегах Йордану, репатріації в Палестину всіх євреїв, які хочуть цього, а також ліквідації діаспори. Він відкрито закликав до створення на землі Ізраїлю держави, що має єврейську більшість. Розмірковуючи про конституцію майбутньої держави, Жаботинський бачив перед собою повну громадянську рівноправність і культурну автономію для арабської меншини.

У 1923 році була створена організація «Бейтар», ідеологія якої сформувалася під впливом призову створити єврейську законну армію для захисту єврейського населення підмандатної Палестини. Члени руху визнавали єдиний прапор (біло-блакитний), єдиний гімн ( «Ха-Тіква») і єдиний сіоністський світогляд. Саме ці принципи стали основою для створення Ізраїлю. Після початку Другої світової війни Жаботинський займався формуванням єврейської армії, яка повинна була воювати проти Німеччини.

Крім ідеології, Жаботинський залишив після себе велику літературну та філософську спадщину. Він писав вірші, оповідання та романи, займався перекладом. Чи знають наші сучасники, крім істориків, що на нашій землі народилася та жила така людина? Безумовно, пам'ять про Зєева Жаботинського буде жити в Ізраїлі, але дуже хочеться, щоб і українці пам'ятали про свого великого співвітчизника.

Від учора, 1 серпня, всі державні закупівлі за рахунок платників податків в Україні переходять на електронну публічну систему ProZorro.

Це означає, що відтепер всі тендери, які перевищують порогові значення (від 200 тис для товарів і послуг і від 1,5 млн грн – для робіт), повинні проводитись відкрито: кожен бажаючий може переглянути скільки, де, ким, у кого і за яку вартість було закуплено столи для бухгалтерів Міносвіти чи нове авто для обласної лікарні.

На сайті системи ProZorro міститься інформація про усі надпорогові тендери, які провели центральні органи влади, великі державні підприємства і природні монополісти. А тепер використовувати ProZorro зобов’язані також місцеві органи влади, комунальні підприємства і інші організації, які використовують кошти платників податків.

Що стосується так званих допорогових закупівель (вартістю нижче 200 тис грн на товари і послуги і до 1.5 млн грн на роботи), то використання в ProZorro для них є добровільним.

За рік пілотного проекту в ProZorro сума економії склала більше 2,6 мільярда гривень, до кінця року сума заощаджених коштів складе біля 5 мільярдів.

Використання такої електронної системи значно спрощує процедури закупівель. Об’єм ринку держзакупівель в Україні складає близько 250 млрд грн на рік, а це - величезні можливості для розвитку бізнесу. З липня в п’яти регіонах України розпочато рекламну кампанію по залученню бізнесу в ProZorro.

На реалізацію проекту не було витрачено жодної гривні з держбюджету: всі роботи було виконано за рахунок донорських організацій. До того ж впровадження системи ProZorro є серйозною антикорупційною ініціативою та дозволяє громадським організаціям відстежувати процеси витрачання державних коштів.

Зараз користуватися цією системою рекомендовано усім облдержадміністраціям, незалежно від суми оголошеного тендеру. Гадаю, це буде хорошим іспитом для українських чиновників на перевірку їхньої готовності до нових стандартів управління ресурсами та яскраво продемонструє, хто готовий вести справи прозоро, а хто залишиться в минулому.