Вчора я відвідав меморіальний вечір, присвячений Міжнародному дню пам'яті жертв Голокосту, який відзначається щорічно 27 січня.

Саме 27 січня 1945 року був звільнений Освенцим – один із найбільших таборів смерті, в якому загинуло від 1,5 до 4 мільйонів осіб. Точну кількість загиблих в Освенцимі не встановлено досі, оскільки багато документів було знищено, а самі німці не вели облік жертв, які направлялися в газові камери відразу після прибуття.

Голокост - один з найстрашніших періодів в історії людства. Ні забути, ні простити таке неможливо. Згадувати його необхідно не тільки для того, щоб знати про злочин проти людства, а й щоб продовжувати боротьбу з антисемітизмом і расизмом, запобігти повторенню подібних трагедій у майбутньому.

На вечорі виступали представники різних країн світу, різних релігій, різних народів. Але у всіх зверненнях лейтмотивом звучав заклик ніколи не забувати страшні часи, щоб не допустити повторення трагедії.

Особливо мене вразив виступ посла Федеративної республіки Німеччина пана Крістофа Вайля. Було очевидно, що пан посол глибоко і щиро переживає все сказані ним слова. Він розповів, що не може зрозуміти, як в його країні, яка стала колискою для великих умів людства, завжди була оплотом науки, культури і мистецтва, могла виникнути ідея знищення цілого народу. Як могла Німеччина опуститися до такого варварського ставлення до людей, по-звірячому вбиваючи лише за їх походження.

Я вважаю, що тільки велика країна може визнати свої помилки і публічно покаятися. І тільки сильна людина може пропустити через себе всі переживання, пов'язані з Голокостом, який створили його співвітчизники. Німеччина змогла це зробити.

На меморіальному вечорі також були присутні Праведники світу - люди, які під час Голокосту рятували євреїв від смерті. Однією з них є Софія Ярова, яка за часів Другої світової війни рятувала євреїв Києва. Софія Григорівна розповіла, як під час війни євреїв рятували не тільки українці, але навіть німецькі солдати. Так одного разу, армійський німецький офіцер, знаючи з якою метою масово збирають євреїв на вулицях Києва, змусив піти назад додому молоду жінку з двома маленькими дітьми, і тим самим врятував їх від розстрілу ...

Пам'ять про ці події - безцінна. Поки ще з нами є очевидці тих подій, які можуть розповісти нам про трагедію Голокосту, але час невблаганно бере своє. Софія Ярова закликала всіх берегти і цінувати Праведників світу, яких по всій Україні залишилося всього 16 чоловік.

Нацистський режим намагався знищити всіх неугодних: євреїв, циган, старих, інвалідів, слабких або просто «не таких». Я закликаю вас згадати всіх тих, хто склав своє життя, ставши жертвою кривавого режиму. Тільки зберігаючи пам'ять про ті трагічні події, ми можемо жити у вільному світі, де людське життя охоронятиметься як безцінний дар.