Кожен солдат в Ізраїлі – це довгострокова
інвестиція у благо своєї ж країни. Ізраїльтянам із самого дитинства кажуть, що
розраховувати ми можемо тільки на себе – ніхто воювати заради нас не буде.
Платити чи дякувати за це – тим більше. Для багатьох ізраїльтян Україна – не чужа
країна, і коли Україні стало погано, окремі ізраїльтяни відгукнулися на цю біду та
приїхали на допомогу. І не тільки ізраїльтяни. Зараз в українській армії воює
маса іноземців: грузини, поляки, білоруси, молдавани, росіяни, австрійці...
Вони пішли на війну свідомо, не очікуючи нічого взамін ні від української
влади, ні від українських громадян. Але чи має така людина право отримати
паспорт громадянина України? Я переконаний, що має. Адже вона захищає
батьківщину, хоча поки ще не свою (принаймні, офіційно). Але ментально – на всі
100%. А якщо йдеться про людину, яка має на своєму «рахунку» майже рік боїв в
зоні АТО?
Під українським прапором, панове! Достатньо одного підпису Президента,
щоб такі люди залишилися в Україні і допомагали владі реформувати українську
армію. Справжніми патріотами не народжуються, їх виховують і ними стають. За
політичну позицію (як політику Марії Гайдар чи журналістці Катерині Сергацовій)
українська влада паспорт дає. Так хіба не заслужили книжечку з синьо-жовтою
емблемою люди, які за ці кольори щодня готові віддати життя? Ось, наприклад,
почитайте історію військового Міші «Єврея» – громадянина Ізраїлю, котрий воює
за Україну і якому вже більше року відмовляють у наданні українського громадянства: http://bit.ly/1KYkSQV.
Немає коментарів:
Дописати коментар