Олег Вишняков - Україна і Ізраїль. 74 роки минуло з моменту трагедії у Бабиному Яру.

Щорічно вшанувати пам'ять загиблих приходять представники єврейських громад та організацій, посли і дипломати, політики та громадські діячі. Так прийнято. Це «відвідини протокольного заходу». Шкода, що на цьому практично і закінчується вся увага до місця, де лише в перші дні було страчено 34000 євреїв. Просто тому, що вони євреї. Українці, цигани, військовополонені, жителі Києва ... за кілька років у Бабиному Яру тільки євреїв було вбито більше 150 000 чоловік. Для того, щоб візуалізувати цю цифру – НСК «Олімпійський» вміщує близько 70 000 людей.

Коли заходить мова про трагедію Бабиного Яру, "прийнято" з обуренням говорити про жахи нацизму і констатувати «не забудемо» і радіти, що «це в минулому». При цьому абсолютно спокійно сприймаючи той факт, що кількість міжнаціональних конфліктів, війн, терактів і вбивств на національному підґрунті в сучасному світі зростає в геометричній прогресії. Ми не помічаємо теперішнє. Не пам'ятаємо минуле. Але хочемо мати щасливе майбутнє.

Темі Бабиного Яру, Голокосту, геноциду в сучасній шкільній програмі відведено дуже мало часу. Часто цьому присвячений один урок. Якщо пощастить - екскурсія в парк і то, лише для київських шкіл. Чому? Хіба Бабин Яр - трагедія тільки єврейського народу? Хіба це не частина історії України? У книзі Анатолія Кузнєцова «Бабин яр» є такий рядок - «Можна спалити, розвіяти, засипати, затоптати, але ж залишається ще і людська пам'ять» .... Серед тих, хто прийшов вшанувати пам'ять жертв Бабиного Яру молодь можна було перелічити на пальцях. Тому що ми робимо найстрашніший злочин - забуваємо ... Не вважаємо за потрібне «заморочуватися». Це було давно, і нічого «цими жахами» забивати дітям голову.

Але хіба сьогодні проблема націоналізму, особливо антисемітизму, повністю викоренена? Так, в Україні ці проблеми не стоять занадто гостро, українці дуже толерантні і терпимі до інших націй, але, тим не менше, лише за останній рік пам'ятник Мінори плюндрували 6 разів. Останній раз його обклали автомобільними покришками, облили бензином і підпалили, намалювавши на Мінорі свастику. Я розумію, що вандали та ідіоти є скрізь, але чому про це ніде писалося? Чому ніхто не покараний? Такі епізоди не одиничні - оскверняють могили та пам'ятники, пишуть гадості на стінах синагог, Львів пару місяців тому «порадував» відкритим антисемітським мітингом ... Питання -  кому вигідні такі провокації ? Кому потрібно, щоб в Україні розпочалися «єврейські погроми»? Тільки ворогу України.

Сьогодні, коли більша частина людей України змучені й агресивні від втрат близьких, безгрошів'я та безвиході, провокації на національному підґрунті можуть зіграти роль сірника, піднесеного до порохової бочки.

Ціна таких політичних дій занадто висока. Просто нагадаю статистику - 150 000. Розстріляних.