Олег Вишняков - Україна і Ізраїль. Нелегальна міграція.

Сьогодні питання нелегальних мігрантів стоїть перед Європою дуже гостро.

Європейські політики, відверто перебуваючи в зоні дискомфорту, намагаються загальними витіюватими фразами «загладити» проблему. Ніхто не хоче брати на себе відповідальність за сотні тисяч людських життів і годувати сотні тисяч голодних ротів.

Однак, кричати «стоп», коли потяг рушив - марно. Потік сирійців вже хлинув до Європи. У нього впадають «струмочки» арабів, українців, вихідців з країн Близького Сходу і Африки. Давайте будемо чесними: якщо цей потік ще хоч скільки-небудь збільшиться, Європа захлинеться. Не врятують ні паркани, ні табори біженців, ні колючий дріт, ні безкоштовний суп. Не зможе економіка ЄС, і без того неабияк пошарпана кризою, санкціями, країнами PIGS і т.п., витримати таке навантаження.

Реагувати на ситуацію закликами «впускати всіх», не замислюючись, як цим «всім» далі жити і чим їх годувати - безоглядний популізм. Звичайно, звучить він привабливо, але насправді лише відтягує безцінний час, відведений для виходу з ситуації, що склалася.

Фотографії потонулого сирійського хлопчика розірвали свідомість світової громадськості. Але от питання: це що - перша загибла в процесі нелегальної міграції дитина? Світ не знав до цього про сотні людей, що задихнулись в товарних контейнерах? Потонулих або померлих з голоду, замкнутими в трюмах, вагонах, причепах? І це не по дорозі до нацистського концтабору, а в спробі потрапити в більш сите життя. А на дворі 21 століття. Сирія і Україна - перші «ластівки». Коли друга за величиною і розміром армії країна в світі не визнає ні кордонів, ні законів, ні моралі - про яку демократію, стабільність та права людини взагалі можна говорити?

На жаль, світ так і не створив міжнародну організацію, здатну виконати місію Ліги Націй і ООН - зробити світ більш безпечним. Економічні санкції, як ми бачимо, засіб ефективний, але не достатній. Для того, щоб вирішити проблему мігрантів, потрібен не безкоштовний суп і ліжко-місця. Потрібно думати як побудувати світовий порядок таким чином, щоб людям не доводилося тікати з рідної країни. Усувати причини, а не наслідки.